9. "Червона Діва"

                 У Лісі Дріад протягом п’яти років щасливо жила дивна родина: чоловік з людей, Адріада лісу, та дівчина напівлюдина-напівдріада. Він будував хатини, такі ж самі, як у Хандії, на товстих палях, майстрував вироби з дерева, меблі, зброю. Адріада керувала поселенням в цілому, та навчала доньку керувати рослинами. Кейта постійно тренувалась з найкращими мисливицями лісу: соколиний погляд та гнучкість хижака дозволяли їй цілити влучно на відстані більш ніж 1000 метрів. Вона була кращою.

                За п’ять років дріади стали невід’ємною частиною життя хандійців. Люди з селища звертались до них за допомогою з питань цілительства, худоби, врожаїв, садів. Дріади у всьому допомагали людям, а люди дріадам, життя поруч йшло на користь обом народам.

                Дійшовши до Хандії Тівуд першим ділом спитав де тут трактир – ночівля де інде, та сушене м’ясо вже занадто набридли хлопцеві, а вполювати дичину на  шляху, якось не вдалося, занадто хотілося прийти сюди скоріше.

                Сидячи у затишному трактирі, поїдаючи жарену свіжину та овочі, якими славилася Трія, запиваючи усе водою, бо Асасіни Кривавого Піску не вживали алкогольні напої, Тівуд вирішив спитати у господаря трактиру:

                - Шановний, підкажіть мені, будь ласка, чи не знаєте Ви ось цю дівчину? – хлопець розгорнув малюнок Сета, та показав шинкарю.

                - Звісно знаю! Це Кейта, донька майстра тесляра. А навіщо вона тобі треба, хлопче? Бо якщо ти щось недобре міркуєш, то не знаю, як там у вас звідки ти прийшов, а у нас - ми своїх людей ображати не дамо. Кейта усім тут рідна, – прижмурився шинкар і зробив таке суворе обличчя, щоб хлопець одразу зрозумів – з ним тут жартувати не будуть.

                - Я не можу сказати навіщо, але я прийшов без злих намірів, - намагався заспокоїти чоловіка Тівуд.

                - Ти дивись мені, хоча Кейта в нас така, що якщо щось, сама тобі писок натовче, - шинкар розреготався, - вони у Лісі Дріад мешкають, це поруч.

                - Дякую, - тихо сказав Тівуд, недбало кинув на стіл гроші за обід і вийшов з трактиру, думка про те, що якесь дівча натовче йому писок дуже зачепила його себелюбство.

***

                До Лісу Дріад було недалеко, як і казав шинкар. Кейта, як завжди тренувалася у стрільбі, за цим і застав її Тівуд. «Так гарна, так граційна, пффф і ось вона мені писок натовче, та ніколи в житті, яка ж вона гарна, таке червоне довге волосся, наче полум’я, про що я думаю взагалі?! Зберись – ти Асасін Кривавого Піску, навіть майстр!», - думав про себе хлопець. Краса дівчини причарувала його на декілька хвилин і змусила замріятись.

               Кейта помітила чужинця, ще здалеку, і чекала, щоб подивитись на його подальші дії. Але хлопець все стояв роззявивши рота, та мріяв. Тоді дівчина повернулась до нього, тримаючи лук, як і тримала – спрямовуючи стрілу у ціль, а саме у хлопця.

               - Агов, ти хто? Що тобі потрібно? – спитала Кейта, яка вже звикла до таких поглядів.

               - Еммм…

              - Ти би прикрив рота, бо в нас тут багато комах, - насміхалася з нього дівчина.

              - От дурна! Я просто не знаю з чого почати, хоча навіщо я міркую, ти вже і так з мене смієшся. Мене звати Тівуд, я із Сендтії. Я повинен був тебе знайти через пророцтва, і прийшов я за тобою, - почав хлопець.

             - Пффф.. і я повинна з тобою кудись йти бо ти прийшов за мною? А якщо я не хочу? – спитала дівчина, опускаючи лука.

             - Ти повинна! Ми маємо йти далі, нам треба шукати третього, - сказав Тівуд. Ораторське мистецтво точно не було його коником. Хлопець не міг пояснити навіщо він тут і наскільки це важливо, хоча усі його слова були відвертими та правдивими.

           - Ахахах, а третій нам навіщо? – Кейта продовжувала сміятися. Цей хлопець у своїй промові веселив її все більше і більше.

           - Гаразд, - змирився Тівуд, - мені потрібно поговорити з кимось більш тямущім, бо до тебе говорити неможливо! Сандур казав, що я маю передати пророцтва головній Лісу Трії. Проведеш мене до неї?

            - Звичайно, пішли, з цього потрібно було починати. Дивний ти якийсь, - сказала дівчина, але на хвилинку задивилася у такі чорні і глибокі очі Тівуда.

***

            - Адріадо Мейлія, цей хлопець бажає з Вами говорити, - коли вони були не самі, то Кейта дуже офіційно зверталася до матері, бо це біля Водопаду Бажань всі жили так вільно, а у Лудусі - місті дріад, все залишалось, як і раніше. Кейта привела Тівуда до головного будинку, у якому працювала її мати.

            - Слухаю тебе, хлопче, я Адріада Мейлія – головна дріада цього лісу, навіщо ти хотів мене бачити? - відрекомендувалася Мейлія.

            - Я Тівуд майстр Асасинів Кривавого Піску, мене відправив до Вас Сандур – це пророк бібліотеки Червоного Піску, хранитель…

            - Я знаю хто такий Сандур, хлопче, то ти із Сендтії, що мені передав Сандур? – обірвала на пів слові Мейлія.

            - Ось, - хлопець дістав два листи з пророцтвами, та протягнув Мейлії.

           -   «Коли північній вітер народиться,

А ліс вогнем червоним запалає,

Пісок блакитний в танці закружляє,

Це все незвичне у країну повертає,

І магія, і боги, і дива є,

В Айссендтрію їм двері відкриває,

І троє знову стануть як єдине,

Під час тяжкої довгої години»

            Це про тебе! Це Кейта - ліс палаючий вогнем, бо її ім’я означає Ліс, - і Мейлія почала читати друге пророцтво: