6. П'ять років тренувань.

            На вході біля Руїн Кривавого Піску стояли Тівуд та Сет. Вони дивилися на нескінченний червоний дощ, який хвилями підіймав вітер. Сет був замотаний у шарф, а Тівуд намагався щось в нього спитати. Вітер не вщухав, стовпи червоного пилу не давали розгледіти щось далі свого носу. Після кількох марних спроб, Тівуд витягнув руки вперед та зробив ними жест, наче щось незриме притуляє до землі. Вмить піщана буря вщухла, стало тихо і спокійно, пісок осів:

              - Сет, що..тьфу…мені…тьфу… треба зробити, щоб пройти цей…тьфу тест на майстра? – нарешті зміг вимовити Тівуд, плюючись піском.

              - Ти вже все зробив, бовдур, коли питав щось з повним ротом піску, - посміхався Сет.

              - Сам бовдур, - штовхнув Тівуд Сета у плече і теж посміхнувся. П’ять років тренувань не пройшли марно: Тівуд знайшов собі кращого друга і товариша, на лобі в нього було намальовано білий вихор, і ось він щойно пройшов тест на становлення майстром Асасіном Кривавого Піску.

              - Ходімо до Сандура, час замінити знак на лобі на червоний, хоча я би на його місці ще б подумав чи варто, - Сет знов розсміявся.

***

                У бібліотеці як завжди було тихо. Сандур стояв біля книги «Листя, Піску та Льоду», читаючи пророцтво, що відкрилося перед ним. Почувши, що хтось прийшов він спитав:

                - Тівуд, чи пройшов ти тест?

               - Сет сказав, що так, але я так і не зрозумів, що мені потрібно було зробити, - відповів хлопець

                - Цей бовдур намагався спитати щось у піщану бурю, а потім просто заставив її вщухнути, бо вона йому заважала говорити. Сандур бачив би ти, як вин випльовував пісок із рота, - сказав Сет. І вони всі разом засміялися.

                - Вгамувати бурю – це і було твоїм завданням, нахились хлопче, я заміню колір твого символу, ти вже не та малеча, яку привів до нас Сет п’ять років тому, ти став великим, гарним хлопцем, оволодів прихованим клинком, та парними лезами, тепер тобі треба вирушати у подорож, - сказав Сандур. Тівуд нахилився, Сандур провів рукою біля лоба хлопця, і щось прошепотів. Білий вихор зачервонів, Тівуд став майстром Асасинів Кривавого Піску.

                 - Ось послухай, що каже книга «Листя, Піску та Льоду», - Сандур підійшов до морозної підставки та почав читати пророцтво вголос:

«Пісок червоний підіймає,

Червону діву він шукає,

В зеленім лісі він знайде,

Коли до білого дійде

З червоній дівою до льоду,

Їм потім треба до походу.

Шукати хлопця крижаного,

Щоб втрьох в горах зустрітись знову.

Там де оленів випасає,

Стара із рогами одна,

Вона в хатинці проживає,

Де сніг, і крига там вона.»   

                 - Тівуд ти розумієш куди тобі потрібно йти спочатку? – спитав Сандур, і сам дав відповідь на своє питання, - Зелений Ліс це Трія, тобі треба йти до лісів Трії, хоча уся Трія суцільні ліси, до якого саме я не знаю, а ось про «червону діву» я тобі підкажу – це дівчина з червоним волоссям, я бачив її у своєму видінні.

                 - Я намалював її приблизний портрет, - сказав Сет і протягнув лист паперу згорнутий у трубку Тівуду, - по вухах схоже, що це дріада, але в іншому не дуже. Отже можна почати з місць де живуть дріади.

                 - Сет, ти теж підеш зі мною? – запитав Тівуд, розгортаючи малюнок

                 - Ні, я лише проведу тебе через Дику Пустелю, бо це найкоротший шлях до ясеневого лісу Трії, - відповів Сет.

                 - Щоооо, ми підемо через Дику Пустелю, вдвох, ти напевно з глузду з’їхав?! – нервував Тівуд, він почув багато жахів про цю пустелю за п’ять років. 

                 - Тихіше, хлопче, тому я і йду з тобою, ми все ж таки майстри Асасинів Кривавого Піску! Що ми за майстри такі коли вдвох не пройдемо якусь пустелю?! – заспокоїв його Сет. Тівуд відволікся, глянувши на його малюнок:

                  - А вона дуже гарна, а ти вправно малюєш, Сете, - Тівуд дивився на дівчину з гарною фігурою, в коричневих шкіряних штанах, зеленій сорочці, з довгим червоним волоссям, зеленими, мов смарагди очима, трохи гостренькими вушками та дивовижно гарним обличчям, і уявляв, як вони зустрінуться.