5. Ліс Дріад

          Перед «головним деревом» старим і величним стояла засмучена та невдоволена Адріада Ермілісса. Мейлія підійшла до неї дуже тихо, наче привид, вона теж чула новини, але на відміну від матері вони приносили їй радість. Затаївши подих «дика квітка» чекала на її рішення. Мейлія не чекала довгих розмов, вона ледь стримувала надію всередині:

           - Славетній та могутній бог Дагда, я Адріада Ермілісса закликаю до тебе перед «головним деревом». В Лісі Дріад в світі людей зацвів білий ясень, він сяє білим світлом і на ньому з’явилося насіння майбутньої дріади. Воно кличе Мейлію, якій заборонено проходити крізь Водоспад Бажань. Могутній Дагда я Адріада Ермілісса питаю в тебе: чи звільниш ти Мейлію від клятви, чи дозволиш повернутися у світ людей?

            «Головне дерево» на хвилину засвітилося м’яким білим світлом.

            - Хай буде так, ми виконаємо твою волю, - Адріада Ермілісса низько вклонилася, повернулась та пішла. Мейлія сяяла: вона зможе побачити доньку, вона зможе побачити Сільвана, хоча би з ними було все гаразд.

           - Дякую, могутній Дагда, дуже дякую, - Мейлія вклонилася, як і мати, і побігла за нею.

***

             Дріади зрозуміли – світ змінився. У світі людей у Лісі Дріад з’явилося ще одне «головне дерево». Такого не було ніколи - покарані всихають, а не квітнуть. Хоча чого ще можна було чекати від Каталії? Саме вона стала «головним деревом» - дівчина покарана несправедливо, незаслужено. Дівчина, яка бажала кохати та бути коханою, жити щасливо, та мати дітей. На її дереві з’явилося насіння – дитина, майбутня дріада.

              Віднині, вони вирішили, що Адріад теж буде дві. Одна – головна, Адріада Ермілісса, залишиться у Лудусі, а другою стане Адріада Мейлія, вона буде керувати у Лісі Дріад.

               Крізь Водоспад Бажань Адріада Мейлія пройшла з двадцятьма  іншими дріадами. П’ять з них мали стати повитухами у новій «колисці життя», яку їм тільки належить побудувати. Інші стануть охоронницями, але тільки після того як вони усі побудують своє нове поселення.

***

                 Гонець правителів Трії застав Адріаду Мейлію біля «головного дерева». Насіння вже вирощували у новій «колисці життя». Круглих хатинок кожного дня у лісі ставало все більше, поселення ширилося. Дріади обжили нове місце, яке колись дуже давно було для них старим.

                  Зайшовши до себе, Адріада написала відповідь, завіривши людей у мирі та добрих намірах, намірах жити в злагоді, спокої та гармонії з природою – так як вони і жили в Лудусі. Передавши листа гонцю людей, правителька знов залишилась наодинці зі своєю «подругою» Каталією. Вона поклала руку на стовбур та згадувала минулі часи. І тут Мейлія почула голос, такий близький, знайомий та коханий:

                   - Так і знав, що ми знайдемо тебе саме тут, - звісно це був Сільван, поруч з ним стояла Кейта. Вона повернулася до батька і прошепотіла:

                   - Тато це вона? Це мама? Вона така гарна. Сільван розсміявся, побачивши Кейту такою почервонілою та збентеженою. Вона хвилювалась.

Мейлія дивилась на них широченними очима, вони стояли зовсім поруч через дерев’яний поміст, та вона все ніяк не могла повірити, що це правда. Сільван з донькою перейшли через річку до Мейлії, усі троє опинилися під білим ясенем новим «головним деревом» Лісу Дріад.

                 - Адріада Мейлія, дозвольте вас познайомити – це ваша донька Кейта, мій любий вогник, - сказав Сільван.

                - Не треба так офіційно, Коханий, я ні на мить про вас не забувала, - сльози лились річкою по обличчю головної дріади лісу. Вона підійшла ближче та обійняла обох самих дорогих людей у цьому світі. Родина знов була єдиною.

                Вже пізніше вони обговорювали, що тесляр буде дуже необхідним майстром в поселенні, а Кейті дуже сподобається тренуватися стрільбі з лука у кращих воїнів Лісу Дріад, і їй так багато треба дізнатися про те, що вміють усі дріади – керувати рослинами.