1. Вежа забутих мрій

   У серці стародавнього королівства, загубленого серед вічнозелених лісів та гір, стояла велична вежа з білими, як сніг, стінами. Вона здіймалася до самого неба, немов намагаючись доторкнутися до зірок, але за її високими шпилями ховалася не лише краса, а й печаль. Це була вежа принцеси Айседори, яка стала жертвою магії, що забрала в неї тепло серця. Айсідора проводила дні на верхньому поверсі вежі, де з вікон відкривався краєвид на безкраї ліси, але в її душі панувала порожнеча. 

Чарівник, що наклав на неї закляття, забрав у неї здатність відчувати любов та радість, перетворивши її серце на крижані уламки, що мерехтіли, як зорі в нічному небі. Вона залишалася самотньою, оточеною стінами, які ніколи не відчували тепла, а її сміх був лише відлунням минулого. Айсідора не була зовсім самотньою. У вежі жили її вірні друзі: кумедне мишеня, на ім'я Моллі, який завжди був готовий розвеселити принцесу своїми витівками, та мудра сова, на ім'я Оріон, що знав безліч історій про далекі країни й незвичайні пригоди. Моллі щодня приносив Айсідорі маленькі подарунки — шматочки старих газет, які він знаходив у королівських архівах, або кольорові камінці, що нагадували про радість, якою вона була позбавлена. 

— Принцесо, а як щодо того, щоб ми сьогодні пограли в гру «Знайди скарб»? — запропонував Моллі, заскакуючи на її коліна. Його маленькі очі світилися від збудження. Айсідора усміхнулася, хоч і з легким сумом. Гра була її улюбленою, але з кожним разом їй ставало важче відчувати те, що колись приносило радість. 

— Добре, Моллі, спробуймо, — сказала вона, намагаючись приховати свою тугу. Оріон, сидячи на дерев'яній полиці, зітхнув. 

— Пам’ятай, Айсідоро, навіть якщо твоє серце холодне, ти завжди можеш знайти тепло у друзях. Принцеса кивнула, намагаючись вкласти ці слова у свою душу. Вона знала, що її друзі завжди будуть поруч, але що робити, коли магія відняла в неї найцінніше? 

Того дня, поки вони грали в «Знайди скарб», Айсідора відчула, як всередині її серця щось змінилося. Можливо, це була просто ілюзія, але в той момент, коли вона сміялася з витівок Моллі, здавалося, що крижане покриття її серця трішки віддтануло. 

Вона мріяла, що одного дня зможе звільнитися від закляття і побачити світ таким, яким він був — сповненим кольорів, любові та можливостей. Але поки що, вежа залишалася їхнім притулком, де вони продовжували плести нитки дружби, поки над ними все ще висіла тінь магії. 

 Наступного ранку, коли перші промені сонця пробилися крізь хмари, Айсідора прокинулася з відчуттям, що в повітрі є щось незвичайне. Вона встала з ліжка і підійшла до вікна, за яким відкривався величний вид на ліс. Але сьогодні ліс здавався іншим — дерева ніби щось шепотіли одне одному, а повітря було сповнене заряду. 

— Моллі, Оріон, ви відчуваєте це? — запитала принцеса, дивлячись на своїх друзів. Моллі, який зазвичай був зайнятий пошуками нових «скарбів», підстрибнув, повертаючись до Айсідори. 

— Відчуваю! Це як магія, що танцює в повітрі! Оріон, який сидів на своїй звичній полиці, нахилив голову вбік. 

— Іноді, коли магія прокидається, вона приносить з собою знаки. Можливо, це щось важливе для тебе, принцесо. 

Айсідора відчула, як її серце забилося швидше. Можливо, це була та сама магія, яка могла допомогти їй звільнитися від закляття. Вона вирішила вийти на прогулянку до лісу, щоб дізнатися, що саме приховує цей день.

 Вони вирушили вглиб зеленого царства, де дерева сягали хмар, а під ногами м'яко стелився мох. Ліс був сповнений звуків: спів птахів, шелест листя і навіть віддалене дзюрчання струмка. Айсідора відчула, як її серце наповнюється радістю, навіть попри те, що магія все ще тримала її у своїх обіймах. 

— Знайдімо щось особливе, — сказала вона, підбадьорюючи своїх друзів. 

— Можливо, сьогодні ми зможемо знайти щось, що допоможе мені зламати закляття. Вони йшли далі, поки не натрапили на місце, де сонячне світло падало в особливий спосіб, утворюючи золотисте сяйво на землі. Посеред цього сяйва стояв великий, старий камінь, на якому були викарбувані незрозумілі знаки.

— Це виглядає як стародавній знак! — вигукнув Оріон. 

— Можливо, він пов'язаний з твоїм закляттям, принцесо. Айсідора, підійшовши ближче, торкнулася каменю. Від дотику їй стало тепло, і в її серці знову щось заворушилося. Вона почула шепіт — це були слова, які вона не могла зрозуміти, але вони відгукувалися у глибині її душі. 

— Що це означає? — запитала Айсідора, обертаючись до Оріона. 

— Це може бути заклинання, — відповів він, вдивляючись у знаки. 

— Можливо, якщо ти зможеш знайти ключ до його розуміння, це допоможе тобі звільнитися від магії. Айсідора відчула, як надія заповнює її серце. Вона знала, що цей день може стати початком нового життя, де вона зможе знову відчути тепло любові та радості. Але для цього їй потрібно було дізнатися більше про знаки та таємниці, які вони приховували. 

— Знайдімо мудреця, — запропонувала Айсідора. 

— Я впевнена, що хтось може допомогти нам зрозуміти, як зламати це закляття. Моллі та Оріон погодилися, і вони вирушили в нову пригоду, сповнені надії, що незабаром Айсідора зможе звільнитися від тіні, яка нависла над її серцем.