Епілог

Моя кімната зустріла мене ідеальною чистотою, могильною тишею і якимось нереальним спокоєм.

Усе, що сталося, перетворювалося на кошмарний сон, від якого я, нарешті, прокинулася.

От і все. Все залишилося позаду.

Залишилося все забути і просто жити.

І тільки запах горілого м'яса все ще переслідував мене, викликаючи напади нудоти.

Я розстебнула ґудзики форменої куртки. Швидко. Рвучко. Поспішаючи її позбутися.

І раптом на підлогу спланував пожовклий аркуш.

Лист.

Я зробила крок назад.

Все забути. Віддати цей аркуш Орему…

Але рука сама потягнулася до паперу. Гербова печатка з червоного воску хруснула. І я вийняла з конверта невеликий клаптик паперу.

Все ж таки спокою мені не бачити. Як і нормального безтурботного життя.

Дрібний нервовий почерк.

«Я не знаю, про що маю право тобі писати, Айрін, а про що ні. Напевно, ти зла на мене, вважаєш, що не можеш довіряти незнайомій людині. Але повір, якщо у світі є людина, яка бажає тобі тільки добра, то це — я. Навіть якщо ти мені не віриш.

Все, чого я хочу — вберегти тебе. Боюся, що ти повториш мої помилки.

Пам'ятай, Айрін, — зраджують найближчі й у найнесподіваніший момент.

Стережися того, кого підпускаєш до себе. І збережи мій маленький подарунок.

Якщо буду потрібен — шукай мене там, де тінь богів пірнає у воду».

Аркуш випав із рук разом із конвертом.

На очі навернулися сльози.

От навіщо я прочитала цей чортів лист? От навіщо?

Спалити. Забути. Жити нормальним життям.

Я нахилилася по аркуш, і з конверта випала маленька каблучка. Червоний із чорними прожилками камінь немов зберігав у собі іскру. Немов був призначений тільки мені.

Я завмерла в нерішучості.

Тхнуло озоном.

І я швидко згребла і папірці, і каблучку.

— Що там?! — пролунав за спиною голос Орема.

— Зовсім нічого! — збрехала я. — Тара і Сіль хвилюються, куди я зникла.

— Ну, гадаю, вони можуть похвилюватися ще один поцілунок?!

Я всміхнулася, підвівшись і розвернувшись обличчям до Віла. Обвила руками його шию і потягнулася по поцілунок.

— Думаю, що навіть два можуть потерпіти. Точно тобі кажу.

А з усім іншим я й сама якось розберуся. Пізніше…

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ.

Друга частина дилогії вже на сторінці вашої авторки. 

З любовʼю та теплом, ваша О. Гуйда!