РОЗДІЛ 15.2

- Руда! - у самий відповідальний момент пролунало в коридорі, і я ледь не завила від злості. - Радий...

На жаль мені було зовсім не до радості, і почуттів нашого тренера, що вирішив прогулятися по Академії, я не розділяла.

Я кинула короткий погляд на Ергеля, що поспішав в мій бік, і він різко зупинився, немов налетів на невидиму стіну.

За дверима вмить стало тихо, як у морзі. От так завжди. Ледь ти, здавалося б, набрів на потрібну ниточку, як вона дивним чином обривається в самий невідповідний момент. Ну чому це завжди відбувається із мною?

Звичайно ж, мені тепер ніколи не з'ясувати, кому так заважала моя персона, що навіть підмовили студентку Рівс. Звісно, вона й сама рада би мене позбутись. Але це вже несуттєва подробиця.

І що тепер робити? Як бути?!

Скрипнувши зубами, я рішуче вчепилась в ручку дверей і з усієї сили потягла на себе. Рівс у ту ж мить тонко пискнула й сховалась за спину старости, що витягнувся в струнку. Один погляд на його обличчя, і стало зрозуміло - Сетербі мені точно не союзник. Щільно стислі губи... трохи досадливо, але рішуче. Ну гаразд. Я від нього допомоги й не чекала.

- Так хто тобі передав перстень, Немейя? - запитала я в цілительки, що визирала з-за спини Езера. - Кому я зобов'язана таким милим і практично несумісним з життям подарунком?

По тілу пройшла судорога, а за нею холодок. За вікном стрімко темніло. Знову полихнуло, а слідом гримнуло так, що затремтіло скло в рамах. Перші великі краплі постукалися у вікно.

Я злякалася. Не грози - до дивацтв столичної погоди я вже звикла. Себе. Свого стану. Не так давно я відчувала подібне...

У мене був дивний голос. Глухий, глибокий. Рівс перестала схлипувати, але побіліла настільки, що здавалося - прямо зараз вона втратить свідомість. Навіть староста насупився.

- Айрін, давай поговоримо спокійно..! - почав він.

Але один короткий погляд у його бік, і він замовк.

- Руда, ти чого отут буяниш? - ввалився в аудиторію перевертень. - Ой-йой!

Але мені було плювати.

Я дивилася в гарні мигдалеподібні очі Немейи Рівс і чекала відповіді. Не так. Я вимагала відповіді!

- Хто?

Щось мигнуло в її погляді - страх, тваринний жах. І мені стало на мить її шкода.

- Леді... леді... Етель... Етельверг, - видавила вона й похитнулась.

Езер вмить підхопив її під руку, не дозволивши впасти. А Рівс вчепилась у його формену сорочку, дрібно тремтячи й схлипуючи від ледь стримуваних ридань.

- Виходить, тільки із цілительської - і відразу розважатися... - глибокодумно підмітив Ергель. - Не очікував від тебе такої спритності, Руда.

Я й сама від себе не очікувала... нічого не очікувала. І зараз, коли цей незрозумілий стан трохи відступив, земля гойднулася під ногами, перед очима затанцювали строкаті кола, а в грудях щось огидно затремтіло, немов потривожена павутина.

- Що це?..

- Їжа! - висунув голову зі стелі Іден. - Нарешті нормальна їжа! Уже думав, що так і буду прозорим. Вічно. Але що ми все про мене так про мене? У вас тут стільки всього цікавого...

- Не те слово! Сетербі, поведи дівчину в целительську, там її вже чекають, - староста, не задавши жодного питання, підхопив Рівс на руки й швидко покинув аудиторію. - Любов і ревнощі... Скільки життів вони загубили... Сумно, але схоже, леді Рівс недовго залишатися студенткою Академії. Корайс такого не прощає, - Ер підняв погляд. - Іден... просто зникни. Ти мене дратуєш.

- Ще чого! - обурилася привид й сковзнув в аудиторію цілком. - Я тут такий же найманий робітник, як і ти... Агов, Іскорка, ти чого?

А на мене навалювалася така утома...

Ну вже ні! Потрібно брати себе в руки. Інакше мене знову замкнуть у целительській і тиждень протримають в ліжку. Згадають, що я ще накульгую на одну ногу. А поки все разом будуть розбиратися, що це на мене найшло, наречена Орема куди-небудь... відлучиться на невідомий строк. А я хочу...

- Я хочу зустрітися з леді Етельверг. Эр... Мені дуже ніяково тебе просити...

- Віл з мене шкіру здере. І зробить собі килимок, - міркував уголос перевертень. - Він мені велів пильнувати, щоб ти, дорогенька, знову не відзначилася... як ти вмієш.

Я різко видихнула. Так, не варто втягувати в цю справу Ера. Мені й самій не варто вплутуватися в усі це от так. Але якщо говорити поклавши руку на серце, мені набридло довіряти рішення моїх проблем комусь і сидіти так чекати, поки все зроблять замість мене.

Це моє життя. Мої проблеми. І мені необхідно вчитися їх вирішувати самостійно. Інакше моя кар'єра бойового мага закінчиться в ту мить, коли мені на руки віддадуть диплом.

- Пробач. Мені й правда варто навчитися самостійності. Не підкажеш, де можна знайти леді...

Ергель схрестив руки на грудях й обперся плечем об косяк.

- Краще все-таки покажу.