Розділ 11.1

-... Виходячи із усього вищесказаного, ми можемо зробити висновок, що на вчинки мага впливають більшою мірою його особисті риси характеру, життєві пріоритети, бажання й прагнення й, звичайно ж, виховання. Якщо метою людини є спрага помсти, то зовсім неважливо - розмаже по міській стіні його недруга ураганом, переп'є він зілля заспокійливого або на нього нападе прикликаний з Вивороту монстр. Результат буде однаковий. Маг вчинить злочин, за який буде зобов'язаний понести покарання. Дар може бути яким завгодно - світлим або темним, важливо, з якою метою його використовувати. Тьма й Світло рівні на вагах світобудови. І недарма.

Я закінчила доповідь, перевела подих і приготувалася до... так до чого завгодно приготувалася.

Те, що магістр Дейрем не оцінить моїх старань, я вже усвідомила й прийняла напередодні ввечері. Та що там, схоже, навіть раніше. У той самий момент, коли вирішила писати саме в такій формі свою роботу. Але проти совісті й жаги справедливості не попреш. І проти свого ж довгого язика. Тому доповідь вийшла таким, яким вийшов. І про це я зовсім не жалкую.

- Вас послухати, студентка Кор, так всі світлі маги просто суцільно одні злочинці, - поморщився викладач теорії бойових заклинань.

- Ви, схоже, не дуже уважно слухали... - проковтнувши роздратування, поправила я.

- Ні, я саме слухав вас дуже уважно. І не помітив, щоб ви привели приклади злочинів, зроблених носіями темного дару. Або ж великих діячів зі світлим... Таке враження, що все, чого ви домагалися своєю доповіддю - спростувати мої слова.

Я піджала губи й відповіла, ретельно підбираючи слова:

- Не буду кривити душею, мені дійсно не сподобалося ваше твердження щодо магічного дару, і мені схотілося довести, що ви помиляєтеся. У першу чергу тому, що мені самій траплялося зіштовхнутися з не дуже чистими душею магами зі світлим даром. Людьми, які готові використовувати силу, владу й дар, щоб підкорити собі інших людей, використовувати з вигодою для себе. І після... а після забути про їхнє існування. І носіями темного дару, які готові запропонувати руку допомоги зовсім незнайомій людині, не вимагаючи подяки... Взагалі нічого не вимагаючи натомість. Тому... так. Схоже, моєю метою було все-таки спростувати ваші слова, магістр Дейрем. І я готова зазнати покарання.

Магістр хмикнув і розплився в якийсь загадковій і не дуже добрій посмішці. Або це мені так здалося? У кожному разі, я опустила погляд і перевела подих. Будь що буде!

- Дуже дивне про мене у вас враження склалось, - промурмотав здивований викладач, піднявшись зі свого місця й схрестивши руки  на грудях. - З чого, дозвольте запитати, я вас повинен карати?

- Ну як же... - збентежено почала я, немов отут і так все всім повинно бути зрозуміло.

- Студентка Кор, ви зробили відмінну роботу. Ваша доповідь заслуговує найвищого балу. І так, дорогі студенти, - звернувся він уже до решти групи, що сиділа тихо, нерухомо й прислухалась до кожного нашого слова, очікуючи завершення всієї цієї вистави, - завжди майте свою думку. Ви - бойові маги. Вам доведеться не тільки виконувати накази, але й шукати правду. Часто те, що лежить на поверхні, не завжди істина. Те, що намагаються вкласти до ваших голів - не завжди правда. І якщо ви не впевнені, якщо маєте свій погляд на ситуацію - шукайте докази. Вирийте їх з-під землі, але доведіть свою правоту. Кор, мені дуже шкода, що вам довелося пережити... все те, що ви пережили. З іншого боку, якби не ваш особистий досвід, ми навряд чи сьогодні мали б задоволення оцінити таку відмінну роботу. Не плекайте образи - робіть висновки. Можете зайняти своє місце.

І я, ще до кінця не вірячи в те, що мене тільки що, здається, хвалили, нервово й непевно кивнувши й залишивши стопку зшитих аркушів на викладацькому столі, швиденько сховалася за широкою спиною старости, упавши на лавку поруч зі Стефом і намагаючись ні на кого не дивитися. Як не крути, а я занадто вже готувалася до негативного результату, щоб повірити в позитивний.

- Молодчина! - тихо прошептав Стефан, підбадьорюючи посміхнувшись.

- Спасибі! – дещо червоніючи, відповіла я.

- О! У нас там ще хтось говіркий з'явився? - відразу похвастався відмінним слухом наш викладач. - Люблю говірких студентів. З ними й заняття цікавіші стають. Студент...

- Стефан Лойер! - приречено відгукнувся, піднімаючись із місця, Стеф.

- От навіть як! Дуже радий познайомитися з нащадком настільки знатного сімейства. Так що ви думаєте про малі світлові пульсари? Ідіть же до мене ближче, шановний. Я не кусаюся. А от слух до старості усе гірше.

Стеф зітхнув і кинув на мене нещасний погляд. Я ж усе, що могла - повернула йому підбадьорливу посмішку. Не такий страшний магістр Дейрем, як мені його малювали.

Але ледь Сефан з ентузіазмом присудженого до смерті доплівся до дошки, як пролунав сигнал, що означає кінець занять.

- Яка досада, - щиро засмутився професор. А от Лойер, як не намагався, полегшення сховати не зміг. - Думаю, до понеділка ви з такою ж посмішкою на обличчі принесете мені підготовлений реферат на тему «Світлові пульсари». Мені дуже цікаві ваші ідеї по застосуванню простенького заклинання в бойових умовах, - і Стефан відразу скис. - Іншим проробити заклинання «Світлячок» і «Спалах». Основні схожості й відмінності плетива й витрати магічної енергії. Вільні. До наступного заняття, дорогі студенти.