Розділ 8.1

- Заклинання діляться на три види, - диктував магістр Толл Дейрем. - Захисні, відновлюючі, вони ж заклинання цілительського характеру, і безпосередньо бойові. Ми з вами зупинимося на третьому виді.

Я швидко заносила лекційний матеріал у зошит, не встигаючи навіть голови підняти на викладача. Але на перший погляд, він був не те щоб дуже примітним - середнього зросту й віку, у каштановому волоссі уже з'явилася перша сивина, світло-карі очі постійно жмурилися, немов маг усіх у чомусь підозрював, а губи презирливо морщилися... Загалом, не можу сказати, що він мені сподобався.

- Бойові заклинання можна розділити на два типи - прицільні й віялові. Записуємо: прицільне заклинання вражає одну ціль, але найчастіше з більш високою ефективністю. Це вже від вас залежить, наскільки. Витрати резерву середні. Віялові - вражають кілька цілей, але витрати енергії набагато більші, точність - гірше, а ефект самі розумієте який. Але знову ж, застосування тих або інших заклинань залежить винятково від ситуації.

- А заклинання темної магії до якиї відносяться? - підняв руку й, після позитивного кивка, запитав Сетербі.

- До всіх перерахованих, крім цілительських, хоча підняття трупів має щось спільне й із цим видом теж... Якщо грубо, то можна й так зв'язати. Темна магія... вона, у принципі, має всього лише інше джерело сили. Ну й, звичайно, різна природа магії накладає певний відбиток на свідомість мага. Тьма проникає в серце й труїть свідомість.

Викладач завжди правий. Завжди, Ріша. І не треба з ним сперечатися й доводити зворотне. Ти перший день в Академії...

Але щось усередині мене бунтувало від подібного відношення до темної магії й магів. Напевно, та сама темна сторона мого дару. А може, мій особистий досвід. Як згадаю перекошене від злості обличчя Шеррінга і його повний люті голос. Або гнів Сейла, що вирішив, що його не прийняли на факультет через мене... Зовсім необґрунтовані обвинувачення... Так і  не скажеш, що вони від Світла свій дар отримали.

- И маги зі світлим даром теж... різні бувають, - вирвалося в мене перш, ніж я встигла прикусити язик й хоч раз у житті промовчати.

Викладач миттєво вчепився в мене гострим поглядом, немов прямо зараз мав намір застосувати те саме прицільне заклинання й позбавити світ такого йолопа, як я.

- Студентка Ко-ор! - протягнув він, не намагаючись сховати глузливу посмішку. - Ви, схоже, з тих ідеалістів, що наївно вірять у те, що й від Тьми буває користь?

Мовчи. Прикуси язика й мовчи... У тебе залік наприкінці семестру...

- Може, і ідеалістка, але точно знаю, що людина - усього лише людина. І не від магії залежать його особисті якості.

Говорила це я, досліджуючи свій паршивий, зовсім нерозбірливий почерк, тому вираз обличчя викладача не бачила. І, зважаючи на все, це на краще.

- Чудово! - прошипів магістр Дейрем. - До наступного заняття ви мені й розпишете по три приклади біографій темних магів і світлих. І зверніть увагу на їхні вчинки.

Ну звичайно ж. У хроніках часто пишуть те, що вважає за потрібне літописець. І найчастіше його особисте ставлення до описуваної людини грає набагато більшу роль, ніж учинки цієї самої людини.

- Так, магістр Дейрем! - кивнула я й вирішила промовчати. Для різномаїття.

Поки він не придумав мені ще яке-небудь покарання. От радили ж мені тримати язика за зубами. Одні проблеми від нього!

І все-таки не втрималась й поставила запитання:

- А ритуали на крові? До якого типу або виду їх відносять?

Магістр Дейрем зміряв мене важким поглядом, і я ледь стрималася, щоб голову в плечі не втягти.

- Ритуальні заклинання на крові, студентка Кор, заборонені не тільки в нашім королівстві, а й у всіх куточках континенту. Тому що найчастіше приводять до катастрофічних наслідків. Їх відносять виду заклинань заклику й вам, студенти, викладатися, звичайно, не будуть. Так що не забивайте дурницею голову, студентка Кор. І зосередьтеся на занятті...

- Так, магістр Дейрем, - промурмотала я, уткнувшись у зошит.

Решта пари пройшла спокійно. Матеріал викладач подавав жваво й цікаво. Навіть із прикладами, формулами, розрахунками, комбінаціями й схемами плетіння... аж до того, що демонстрував і змушував нас повторювати жести й паси. Зрозуміла справа, без залучення резерву. Інакше наше хаотичне щось рознесло б до темного всю аудиторію.

Навіть незважаючи на його до мене відношення, колючі погляди й презирливу усмішку, якими він мене нагороджував, варто мені було облажатися з жестами, лекція мені дуже навіть сподобалася.

- Обід! - нагадав мені спустившись зі стелі Іден, коли я брела по коридорові й будувала з пальців конструкцію, що так і не вийшло зробити на парі. Виходила якась безглузда дуля.

І це просто виводило мене із себе...

Настільки, що, не відразу второпала, що Іден прямо переді мною, пройшла крізь нього. І пересмикнула плечима. Ненормальне якесь відчуття, немов крізь густий ініїстий туман пройшла, навіть паморозь на одязі осіла. Бр-р-р!

- Я тільки-но поснідала... - спробувала відмовитися я, розуміючи, що ще й відбивна з картоплею не вляглася, і при цьому стряхнувши із себе іній.