Розділ 6.3

Пари по медитації викладала магістр Амадейя Ферг - магістр темної матерії й некромантії. Що лякало набагато більше, ніж її маленькі, абсолютно чорні очі, гачкуватий ніс і скрипливий голос. Некромантів у принципі бояться й недолюблюють, а якщо вони ще схожі на крука й дивляться на тебе, немов прикидають, яке з тебе вийде зомбі...

От і зараз: обвела сидячих просто на підлозі, на невеликих килимочках, нас уважним, пронизуючим таким поглядом, і відразу волосся на голові заворушилося.

- Сподіваюся, ви розумієте, чому саме я у вас викладаю медитативне звертання до дару? - запитала після довгої промови про техніку безпеки магістр Ферг.

Може, хтось і розумів, я - не дуже. Відповідати ніхто не поспішав, тому магістр Ферг люб'язно вирішила просвітити нас:

- Звертання до дару вимагає повної концентрації, - магістр клацнула пальцями, і в повітрі зависла болотно-зелена мильна кулька. Принаймні, таким здався особисто мені згусток чистої магічної енергії. Навіть схотілося потягнутися носом - цікаво ж, чим пахне магія некромантів. - Уявіть собі, що це ваш внутрішній резерв. Мильна куля, що може лопнути від найменшого необережного руху. АЛЕ! Якщо до нього звертатися розумно, обережно й спокійно... - вона повільно й дуже обережно відщипнула крапельку мильної кульки, при цьому не пошкодивши основної фігури, і трахнула відірваним шматочком об стіну.

Ба-бах! І по залі поповз отрутний зелений туман. Засмерділо чимсь таким... тліном, чи що. Як у склепі, чесне слово. Не самий приємний аромат. І я зраділа, що до сніданку так і не встигла.

А ми всі, як один, втягли голови у плечі. Я для надійності навіть прикрила голову руками.

- Цієї крупиці магічної енергії звичайно вистачає для стандартного заклинання першого рівня, - як ні в чому не бувало, продовжила магістр Ферг. - Це «світлячок» або «розвідувач». Навіть для «маячка» вистачить. Для заклинань другого рівня знадобиться трохи більше... Але до другого рівня вам ще дорости потрібно. Зараз не про це. Якщо зачерпнути більше або необережно - можна рознести все до темного, якщо недостатньо - то з вашого заклинання вийде пшик! - ми перейнялися, хтось навіть голосно перевів подих. - Ваш резерв прямо пов'язаний з вашими ж життєвими силами, тому стежте за своєю фізичною формою. Це важливо! Інакше або в звалитеся непритомні від звичайного “світлячка” або просто не зможете взаємодіяти з резервом. - я поморщилася й тепер вже пошкодувала, що так і не потрапила на сніданок. Але що вже... - Хто з вас зіштовхувався зі стихійними викидами? - на питання підняв руку один зі студентів. - Студент Дерек Соул, можете описати свої відчуття?

Дерек стушувався, зам'явся, але відповів:

- Це... дивно. Спочатку - таке відчуття, що зараз тебе розірве від надлишку сили, а потім... порожнеча, утома, у сон хилить і їсти хочеться жахливо.

А мені згадався мій стан - після того як спалахнули зненацька свічки в кімнаті постоялого двору... слабість і голод. Це печіння усередині, немов здається, зараз сам запалишся... Здається, Дерек не один такий.

- От. Це тому, що разом із часточкою магічної енергії ви віддаєте й часточку своєї життєвої, - здійнявши кощавий палець догори, просвітила нас магістр Ферг. - Слабість - це ще дрібниці. Якщо резерв  невеликий або стрес занадто сильний, то можна й знепритомніти, й навіть... не пережити викиду.

Мені знову стало погано. Так до гіркоти в роті. Навіть шлунок підвело.

- Саме тому дуже важливо навчитися правильно розраховувати кількість необхідної магічної енергії. І це повертає нас до найпершого питання, що я вам задавала. Чому я? - і знову не побачивши належної активності, пояснила: - Тому, дорогі студенти, що ніхто краще некроманта не вміє бути спокійним і зосередженим. Ми ж з піднятими мерцями працюємо - нас уже нічим не здивуєш і не злякаєш. До того ж темний дар найкраще поглинає викиди вашої стихійної магії... - мені згадалася «переївший» привид магистрині із приймальної комісії. - Але саме викиди, а не сформовані заклинання. Це важливо! - продовжив магістр, переконавшись, що перейнялися всі. - Отже, закрийте очі, вирівняйте подих і з'єднаєте пальці рук...

Я покірно проробила все, що веліла магістр. Але от на «спробуйте побачити свій резерв» трапилася заковика. Дар відмовлявся уявлятись. Геть-чисто.

Як би я не намагалася, а перед внутрішнім поглядом залишалось порожньо. Він взагалі в мене був?

Я знову й знову намагалася розгледіти резерв, але увесь час зазнавала невдачі.

- Кор, що не так? - поцікавилась магістр, помітивши марність моїх старань і розгубленій погляди, що я кидала на своїх одногрупників.

От найменше хотілося визнавати свою поразку. Але ледь я набрала повітря в груди, щоб пояснити, у чому моя проблема, як прямо в повітрі виткався Іден.

- Пані, - шанобливо зігнувшись в уклоні й тим самим давши зрозуміти, хто отут головний, видихнув привид. - Ви пробачите мені мою нахабність?

«Пані» якщо й була незадоволена, те взагалі ніяк цього не показала.

- Що вже сталось? - зовсім спокійно поцікавилась магістр Ферг.

- Айрін Кор викликають до куратора, - пояснив Іден.

- До кінця заняття ще півгодини, - зробивши невизначений знак, нагадала магістр.