Розділ 1.5

Рука безцеремонно облапала мої груди, сповзла на талію й, стиснувши стегно, почала піднімати спідницю.

І отут мене накрила паніка. Я рвонулася - звичайно, безуспішно. Потім ще раз... у грудях почало горіти. По тілу пройшла судорога, а за нею хвиля жару обпалила кінчики пальців.

Чесно, я якось не дуже зрозуміла, що далі відбулося. Свічки полихнулии з такою силою, що полум'я лизнуло стелю, і, оплавившись до самої підставки, стекли на стіл калюжкою воску. Лопнули магічні пута. Лорд остовпів. А я, вирішивши, що подібного шансу мені більше не випаде, схопила зі столу глечик і із усього маху вперіщила ним Шеррінга по голові.

Мить - і лорд, як простий смертний чоловічок, закотивши ока, осів до моїх ніг.

Дідько! Вбила? Точно вбила.

Обійнявши глечик, немов це він був у всім винуватий і міг утекти з місця злочину, залишивши з тим усім розбиратися мене, я обережно переступила через лорда. Потрібно тікати. Інакше незабаром його світлості кинуться шукати, й мене відправлять на вогнище. Це йому все можна й усе прощається, а мені...

Я зробила декілька кроків до дверей, але... чортова совість... Повернулася, присіла й приклала два пальці до шиї так, як учила мене мати. Затамувала подих, молячись всім богам... І полегшено видихнула. Живий.

Але це зовсім ніяк не означає, що варто тут затримуватися. Скоріше навпаки. Поранені в голову лорди страх які злі бувають. Я очухаються!