Розділ 1

Айрін. Полум'я у пітьмі

Анотація

Якщо ти гадала, що все в позаду – стережись!

Таємниці минулого батьків обернуться бідами сьогодення. Прориви між світами випустять не лише мороків, але й того, хто чекав на тебе стільки років. І власна пітьма вже туманить розум.

Стережись, на тебе вже розпочато полювання.

Чи зможеш ти врятуватись від пітьми?! І чи зможеш вберегти кохання?

РОЗДІЛ 1

- ...Тому атакуючі заклинання - швидкий, але потужний викид магічної енергії. Небезпечні тим, що в стресовій ситуації, при недостатньому контролі над резервом, можна перестаратися й... знепритомніти. Або навіть... відправитися на Виворіт.

- Відмінно, студентка Кор! - похвалив мене магістр Дейрем, і я дозволила собі трохи розслабитися. Навіть перевела подих і несміливо посміхнулася.

Нехай теорія захисних і атакуючих заклинань був самий останній іспит, і я вже неначебто й звикла до цього нервозного стану. І магістр Дейрем чудовий викладач... однаково не заїкатися й не запинатися мені вартувало великих зусиль.

Причиною тому було те, що разом з теорією ми повинні здавати й практику. Притім відразу ж. Навіть в аудиторії поставили потужний купол-захист, щоб ми нічого не рознесли.

Відповідно й кількість викладачів на одного студента було пригнічуюча. Настільки пригнічуюча, що студенти ледь могли два слова в купу зв'язати, заїкаючись під пильними поглядами чотирьох пар очей.

- А що ви можете сказати про захисні заклинання? - запитала сухощава викладачка теорії й практики захисних заклинань магістр Селестія Риверс. - Якщо вам знадобиться поставити захисний купол, приміром, як краще розподілити магічні потоки?

Я відверто посміхнулася. Це було просте питання. Явно для того, щоб я випадково не заплуталася й не відповіла неправильно. Незважаючи на всю свою доброту й сердечність, магістр Риверс твердо вірила, що дівчатам на факультеті бойової магії - не місце. Нажаль, переконати її не виходило ні в кого. І тільки моє страждальницьке - «так вирішив ректор Корайс» злегка її пом'якшило. Здається, вона навіть перейнялася всією трагічністю ситуації, в якій я опинилась. А після півгодинних стогонів про те, що «цей некромант проклятий» перепсує всі цінні й здібні кадри, я стала ледве чи не її улюбленицею. Мене жаліли. Майже не перевіряли домашні завдання. Що мене особисто доводило до нестями. Але краще вже так, ніж прохання про відрахування від викладача Академії. Мені залишалося тільки вчити більше і настирніше. І залишалося таємницею, що ж сама-те місіс Риверс забула на такому невідповідному для дівчат факультеті. Адже не просто ж так вона тридцять вісім років служила в охороні особистих покоїв її монаршої величності... правда, говорили, що причиною тому - талант магістра Риверс до гри в бридж і ще студентська дружба з королевою-матір'ю. Але це вже несуттєві подробиці.

- Потрібно розподілити магічні потоки й резерв так, щоб час утримання захисного заклинання й щільність купола були максимальні. Для цього потрібно скоротити радіус...

- Відмінно! Просто чудово! - розпливлася в щасливій посмішці магістр Риверс, котра думала досі, що я й двох слів зв'язати толком не можу.

Втім, на її заняттях я й не могла. Тому як варто було мені відкрити рота, як магістр відразу обривала мене на півслові, голосно хвалила й робила вигляд, що мене немає. До кінця пари так точно.

- Думаю, студентка Кор хотіла ще щось сказати! - флегматично гортаючи якусь книгу в потертій шкіряній обкладинці, відмітив магістр Корайс. Він сидів у самому кінці викладацького стола поруч із якимсь чоловіком у сріблястому костюмі, котрий на все, що відбувалося дивився з лінивим і сонливим прищуром. Немов його сюди силоміць загнали й веліли знущатися... хм... тобто випробовувати студентів до останньої краплі... знань.

- А мені здається, що вона сказала досить, щоб одержати свою заслужену оцінку! - вирішила заступитися за мої найглибші знання викладачка, підстрибнувши на місці від обурення.

Це вона дарма. Ректора навіть лорд-начальник Тіньової варти переспорити поки не зміг. Так що... дарма вона.

- Це вам так здається, - навіть не глянувши на почервонілу до бордових плям стару дамочку, парирував ректор. - А я як адміністрація нашого навчального закладу хочу почути, для чого студентка Кор набрала стільки повітря в легені.

- Ви знущаєтеся з дівчини! - скрикнула магістр Риверс.

- Поскаржтеся королеві. Це у вас завжди відмінно виходило.

- Ви... Ви... Ви... - задихаючись, підбирала слова викладач захисних заклинань. І я вже всерйоз почала турбуватися, що її може розбити напад. Все-таки дама у віці. Хоч і маг.

- Я вам запропонував самий правильний варіант розвитку подій. Не зривайте випробування студентам.

Як не дивно, але більше жоден викладач за всю цю перепалку не відкрив і рота. Що наводило на думку, що магістра Риверс у принципі не дуже любили в Академії. Тільки із срібноволосого злетіла сонливість і вираз обличчя став... ну з таким звичайно півнячі бої дивляться.

- Я цього так не залишу! - взвизгнула викладачка, підхопившись зі стільця й з гуркотом його перевернувши. Притім гуркіт мені здався просто приголомшуючим.