Глава 3, в якій айфеї шукають таємне місце, а знаходять кажана

Глава 3, в якій айфеї шукають таємне місце, а знаходять кажана

- У кожної команди, особливо такої секретної, як наша, має бути штаб — впевнено заявила Зірочка, — це таке таємне місце, де ми будемо збиратися і вирішувати, що і як робити.

- Навіщо нам таємне місце? - негайно запитала Хмаринка, — люди нас і так не бачать, а від своїх чого ховатися? Зірочка трохи подумала і заперечила: «А всі інші? Ну, ви розумієте. Їм навіщо знати, чим ми займаємось? Та й наші теж ще до цього не готові. Тому штаб потрібен. У кого є пропозиції?» Сонечко, яка до сих пір мовчала, сказала: «Я знаю таке місце. Горище того чудернацького дерев'яного будинку, в кінці саду. Люди зберігають там старі речі... і всякі незрозумілі штуки, і багато старих іграшок».

- А хто в ньому мешкає зараз? - запитала Зірочка, — потрібно дізнатися, це дуже важливо. Старі люди не надто люблять користуватися всілякими гаджетами. Вони слухають музику або інших людей з таких штук, радіоприймачів. Або дивляться телевізори, ну, ви знаєте...

- Обожнюю телевізор дивитися, — сказала Хмаринка, — особливо коли там б'ються.

- А я мультики люблю, про Смурфіків і фей Вінкс, — зніяковіло сказала Сонечко.

- Теж мені феї, задаваки! - фиркнула Хмаринка.

- Годі вже сперечатися, — сказала Зірочка, — не все, що показують по телевізору, існує насправді.

- І Смурфіки? - ахнула Сонечко.

- Ні, Смурфіки існують, я у них гостювала колись, — заспокоїла подругу Зірочка.

Огляд майбутнього штабу вирішили провести вранці. Ранок від вечора мудріший, як відомо, та й не так страшно буде на горищі. Зібралися на світанку в саду, вже на звичній старій яблуні. Обережно облітаючи вкрите краплями роси листя, айфеї повільно прямували до потемнілого від часу двоповерхового дерев'яного будинку. На подвір'ї стояли два автомобілі й чотири велосипеди різного розміру. Феї вмостилися на високому ясені поруч із будинком і вирішили постежити за його мешканцями. Через деякий час (годинників, як відомо, у фей немає, оскільки поспішати їм нікуди) у вікнах будинку вони помітили значне пожвавлення, причому одразу на обох поверхах. Трохи згодом із будинку вийшов високий чоловік з портфелем, сів у автомобіль і поїхав, приминаючи вологу травичку на ґрунтовій дорозі. Незабаром на ганок вискочили, галасуючи й сміючись, хлопчик та дівчинка, і теж залізли в автомобіль. За мить вийшла приваблива жінка, сіла за кермо, і автівка рушила з місця.

- До школи поїхали, — зі знанням справи прокоментувала Хмаринка.

- Поки що нам щастить, — помовчавши трохи, відгукнулася Зірочка, — дорослі люди ще не старі, діти вже не такі малі. Отже, у них мають бути й комп'ютери, і інша техніка. Буде над чим попрацювати. Залишилося перевірити горище. Але я вважаю, проблем там не буде.

Тут Зірочка якраз помилялася. Проблема називалася летюча миша, була вона заспаною, непривітною і ніяк не могла второпати, що забули на її горищі три дрібні нахабні феї. Ні про який штаб миша і чути не хотіла. Все, чого вона прагнула — літати вночі, вихоплюючи з повітря комах і спокійно спати вдень в затишних сутінках старого горища. Звичайно, миші доводилося вважати на те, що в будинку мешкають люди, які безцеремонно галасують, коли порядним кажанам належить спати. І ще миша змушена була терпіти нечасті походеньки людей на горище. У всьому іншому присутність людей мишу цілком влаштовувала — вони не втручалися в її приватне життя.

Зірочка була близька до відчаю — і будинок, і горище чудово підходили для їх завдання, але як домовитися з кажаном? Звичайно, фея могла б зачарувати мишу і змусити її погодитися. Але, по-перше, феї намагалися жити в мирі та злагоді з тваринами та птахами. По-друге, Зірочка дуже не любила примушувати когось, а по-третє, таке диво недовговічне, і цілком може статися, що в найбільш незручний момент миша зчинить страшенний скандал.

Вирішивши поки дати кажану спокій, айфеї повернулися на ясен і похмуро сіли на гілку. Першою порушила мовчання Хмаринка: «Може, проженемо кажана, та й всі справи? Теж мені, Бетмен…»

- Як? Ця миша сама нас вижене... Он яка сердита, — похмуро сказала Зірочка.

- А може, запросити її до нас в команду? - несміливо запитала мовчазна Сонечко.

- Ти з глузду з'їхала? Як це — до нас в команду?! Навіщо вона нам потрібна? - обурилася Хмаринка.

- Як навіщо? Штаб охороняти! Сонечко, ти геній! - засяяла Зірочка, — треба тільки придумати, як з нею домовитися...

Домовитися з мишею виявилося дуже непросто. Запідозривши підступ, вона спершу категорично відмовилася слухати айфей. Справді, чим вони могли її зацікавити? Не комах же ловити їй на вечерю! Втомившись від безплідних перемовин, айфеї зовсім вже зневірилися, але раптом неподалік пролунало гучне котяче нявкання. Летюча миша здригнулася, нервово затремтіла крилами, в будь-який момент готова зірватися з місця. Айфеї здивовано переглянулися...

Виявилося, що кіт, який мешкає десь по сусідству, унадився лазити через слухове вікно на горище в пошуках мишей і горобиних гнізд. І летюча миша здалася йому нічим не гірша од звичайної, нелетючої миші або горобця.

Аудіокнига: https://abuk.com.ua/catalog/books/439

Повна версія книги: https://abuk.com.ua/catalog/books/1171