Глава 1, в якій Зірочка промовляє дивні речі

Айфеї.

Книга 1. Початок

Глава 1, в якій Зірочка промовляє дивні речі

Феї зібралися в старому саду, в тихі години до заходу сонця, коли все живе навколо, втомившись від літньої спеки та денної метушні, готувалося зустрічати ніч. Прилетіли всі, хто вважав за потрібне. На жаль, таких виявилась меншість. Але навіть ця меншість щільно обсіла велику стару яблуню.

Говорити почала Зірочка — рішуча і розумна фея, яка і скликала збори.

- Добрих казок, подруги! - привіталася вона. Дочекавшись, поки всі всядуться і перестануть щебетати, вона продовжила: «Ми можемо й далі жити, як жили, в гармонії з природою, і вважати, що все інше нас не стосується. У тому числі й люди. Я розумію, що їх нелегко любити, особливо дорослих. І так просто зневажати — за все, що вони витворяють. Але вдавати, що їх не існує — це нерозумно».

- Але ж вони вважають, що нас не існує! - вигукнув хтось з нижніх гілок.

- Вони в нас не вірять, а це не одне й те саме.

- Як же, не вірять — одних тільки казок про нас скільки написано!

- Мало, що про кого написано… Он про драконів скільки вже понаписували, а люди все одно в них не вірять. Тільки уявіть собі – люди раптом дізнаються, що весь цей час ми живемо поруч із ними. Спочатку вони будуть захоплюватися нами, згодом почнуть ловити нас і тримати в гарненьких клітках, вимагаючи від нас чудес... Ви цього хочете? - серйозно запитала Зірочка. Відповіддю їй було перелякане мовчання.

- І що ти пропонуєш? - несміливо запитав хтось.

- Я пропоную нам знайти себе в цьому новому світі. У світі людей. Стати потрібними собі та корисними їм. Але так, щоб вони про це не знали.

- І що ж нам робити? Як ми можемо стати корисними? Лікувати домашні рослини? Захищати дітей від злих духів? Оберігати хатнє вогнище? - мов яблука, посипалися запитання з гілок старої яблуні.

- Кожна фея може робити тільки те, що їй до душі. Вирішуйте самі. Але бачити нас люди не повинні. Та вони й не зможуть, оскільки не вірять в нас.

- А що робитимеш ти?

- Я буду робити те, що ніхто з нас ніколи не робив. Ви всі бачили у людей різні штуки — всі ці комп'ютери, айподи, айфони. Вони називають їх не дуже гарним словом — гаджети. За допомогою цих... гаджетів люди навчилися потрапляти в уявний світ. Вони називають його віртуальним.

- Ну, а нам що до цього?

- А те, що за допомогою цих гаджетів вони рано чи пізно зможуть бачити нас! Покемонів геть уже розкрили!

Загальний подих жаху змусив тремтіти листя яблуні.

- І що покемони???

- Пішли на інший рівень. Але де гарантія, що люди й туди не дістануться?

- І як ти збираєшся цьому завадити?

- Поки ще не знаю. Зберемо команду, будемо вивчати їхні гаджети, навчимося входити в цю реальність. А там видно буде.

Довге мовчання запанувало в гілках яблуні. Феї намагались усвідомити почуте. Потім боязкий голосок запитав: «А можна мені в команду? - І мені! І мені! І мені теж!» - почулися голоси з різних кінців дерева.

- Всім діло знайдеться, — заспокоїла фей Зірочка, — Я вже і назву вигадала для команди. Ми будемо називатися айфеї.

Аудіокнига: https://abuk.com.ua/catalog/books/439

Повна версія книги: https://abuk.com.ua/catalog/books/1171