Розділ 4. Ніна

  З першого класу він таємно покохав Ніну та вона була з паралельного класу, в нього була жорстка конкуренція й шансів щоб вона його примітила були на нулю.

 Харизматична дівчина з довгим русявим волоссям, виразними очима смарагдового кольору в яких була вся глибина її внутрішнього світу, котра його так манила та її дзвінкий голос, котрий лився немов струмочок і його знала вся школа, оскільки вона була солісткою у хорі та займала призові місця. Її спів можна було слухати вічно… Ось їй він би ніколи не нашкодив, але допоки вона була одна й ні з ким не зустрічалась…

 Та його однокласник її немов причарував. Все той Олег, котрий ще займався легкою атлетикою й мав хорошу статуру, що за ним бігали майже всі дівчата у школі крім неї й він почав до неї загравати, нащо Агресору це не сподобалось й тим більше, що вона йому посміхалась. Йому немов щось перемкнуло й він подумав, а раптом вона така як всі, не особлива й що вона так легко підкорилась іншому й що вона не заслуговує на щастя.

 Якраз на екскурсію під час практики повинно було піти чотири класи та двоє учнів запізнились… Це була Ніна та Агресор й викладач дав їм роботу, пославши їх віддирати жуйки з під парти в кабінеті трудового навчання на першому поверсі.

  Залишившись на одинці, в нього плутались думки, як їй насолити. Та коли вона підіймала очі й дивилась на нього з усмішкою, йому не мов стало не приємно за ті зловісні думки… Й почалась внутрішня боротьба…

  Він переконував себе, що вона негідна бути щасливою, й те що вона хороша була ілюзія, що вона має бути одинока така як він, і як всі.

 Його роздуми перервав дзвінок, та не йому, а їй хтось зателефонував й вона вийшла з класу.

— Так…. Потрібно діяти тут і зараз, — промовив він до себе. Але так щоб вона не здогадалась що це я… Він взяв відро та вилив води на підлогу біля першої парти яку вона не закінчила очищати від гумок та знав якщо вона посковзнеться то вчепиться за стіл, тому на краю поставив коробку в якій були крейди й залишки крейди які б полетіли на неї наче пил і вона вся б була біла
Та налаштував телефон і включив відео так щоб вона не запримітила його.

 Стукіт у двері

— Так, — відповів від здивування хлопець.

— Привіт, мене звуть Настя, я Ніни сестра, мені дев'ять років. Вона мене прислала тобі сказати, що зараз прийде й щоб ти не хвилювався, що вона не втекла від роботи. Сестричка в нас не така, — серйозно промовила Настя.

— А яка? — запитав він, неочікувано для себе

— Вона в нас хороша, завжди дивиться за нами, коли ми залишаємось одні. Мати багато працює, буває й вночі, щоб нас прогодувати, а Ніна від нас не відходить ні на хвилину, якось приходили до неї подруги й говорили, щоб вона на мене Марійку залишила й пішла з ними гуляти, там й хлопці були, та вона не пішла… Вона ніколи не ходить, весь час з нами, — опустила очі дівчинка.
— А батько?

— Він пішов, як взнав що Марійка хвора та потрібно багато грошей… Нас залишилось троє і мама ми жили спочатку в тітки, а потім по зйомних квартирах, — тяжко вдихнула дівчинка.

 Та в цей момент на інвалідній колясці заїхала Надійка з сестричкою, котрій було шість років. В сестри був дитячий церебральний параліч. 

— Ти ж не проти якщо ми втрьох будемо?! Мати пішла на роботу її викликали й попросила, щоб я побула з ними…

— Звісно ні, — Агресор був шокований від побаченого та відправив її за іншу парту прибирати, акцентувавши, що він сам ту доробить, й пішов швидко все прибрати, щоб вона не впала.

  Прийшовши додому він був шокований від того скільки проблем звалилось на плечі цій дівчині й від того, що він хотів зруйнувати її життя, котре й так було не ідеальне, що за красивою усмішкою й красою її очей таїлась біль та співпереживання за близьких, що попри всі труднощі вона продовжує боротись й доказувати всім і в першу чергу собі, що життя нам дано лиш раз і його потрібно гідно прожити, а злість тільки гальмує й ти топчешся на одному місці й ніколи не будеш щасливим…

 Ця ситуація влучила в нього немов електричним струмом й він подивився на всіх під іншим кутом, що батьки котрі не звертали на нього уваги немов його зовсім немає й ображали його, й це закарбувалось в нього в душі та він зрозумів, що він не єдиний кому боляче, й вони обирають інший шлях, а він обрав найлегший, пов'язати своє життя з помстою. Агресор не бачив іншої сторони, через що їм доводиться пройти та зіткнутися в житті, але Ніна відкриває йому очі... 

 Він викинув в сміття всі свої заготовлення, позривав всі похмурі плакати зі стін та саме головне, він вирішив видалити частину свого життя, як йому здавалось. Одна дівчина змінила його погляд, один клік, змінив життя на краще сотні дітей.