Агонія ілюзій

Земля просить моїх сліз. Запах трав вводить мене в транс. Земля кричить до мене болем. Дівчина з сухих трав стоїть біля самотньої верби. З її очей падають пелюстки. Ворон співає про її сум. Вона дивиться в холодне озеро. Її сни пливуть до берега. На дні світяться зірки. Вона просить подати їй руку. Вчорашні спогади відбиваються в її словах. Усе вкривається туманом. Потріскана земля горить. У неї чорні прожилки спогадів. Агонія ілюзій доводить землю до екзальтації. Дівчина з сухих трав згорає в проміннях світанку. Вона стає хвилею, яка біжить далеко на схід. У трясовині цвітуть мої мрії, вони чекають на медоносів.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#4797 в Сучасна проза
#4983 в Різне

У тексті є: земля, дівчина, вогонь

Відредаговано: 02.06.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись