ГЛАВА 1: Криза в «Агентстві “випадкових” знайомств»

«Хтось має хорошу подругу, яка втомилася від самотності. А у когось є класний друг, який готовий до серйозних стосунків. І це прекрасно! Чому? Бо є ми, – «Агентство “випадкових” знайомств».

У чому суть нашої роботи?

Ви надаєте нам інформацію про своїх колежанок чи товаришів. А ми поєднуємо їх в ідеальні пари.

До слова, вашим друзям не обов’язково знати про те, що їх звела професійна сваха. Скажіть, подрузі/другу, що у вас є приятелі (тобто ми), товариші яких (а це вже інші наші клієнти), мають ідеальну половинку для неї/нього.

І так наше сплановане знайомство стане для них «випадковим».

P.S.: Лише на побаченнях наших підопічних відбувається магія».

– Досі не можу повірити, що це працює, – Тарас відклав журнал та відкинувся на спинку стільця.

Його сестра лише повела плечем. Коли Катя три місяці тому покинула роботу в банку та відкрила своє «Агентство “випадкових” знайомств», він не вірив у його успіх. От тільки до кінця грудня вона вже винаймала маленький офіс у центрі міста, взяла на роботу трьох помічниць, а на дошці у її кабінеті було одинадцять фото щасливих, – зведених нею, – пар.

– То чому ти просила зустрітися з тобою?

– У мене до тебе одне малесеньке прохання, – мовила ніжним голосочком.

– Я зайнятий! – швидко відповів.

– Ти ж навіть не знаєш про що я проситиму! – обурилася.

– Я знаю тебе і цього достатньо, щоб відмовитися.

Катя відвернулася до вікна. Але перед цим Тарас помітив, як сильно надулися її щоки.

– Ну, гаразд, – пошкодував сестру. – Що там у тебе трапилося?

– Річ у тім, – оживилася дівчина, – що нашому агентству катастрофічно не вистачає чоловіків у базі.

– Ні! – відмахнувся.

– Деякі замовники вже кілька тижнів чекають на побачення для своїх подруг…

– Я в цьому участі не братиму!

– …а ти молодий, симпатичний та без пари. Високий брюнет з синіми очима – це справжній скарб! І я знайшла для тебе ідеальну половинку.

– Мені це не потрібно!

– Ну, будь ласка! Будь ласочка! – склала руки човником на грудях. – Ти мій брат і повинний…

– Ні! – суворо перебив. – Я тобі нічого не винний.

Якщо досі Катя була то ображеною, то до оскоми солодкою, то тепер дивилася на нього з неприхованою злістю.

– «Нічого не винний», кажеш? Тоді я нагадаю. Кінець двохтисячного року…, – театрально почала сестра.

– Господи! – застогнав Тарас.

– Мама принесла з роботи два подарункових набори з цукерками. У красивій картонній коробці у формі лісових будиночків…

– Не починай! – благав.

– Того трагічного дня, батьки, нічого не підозрюючи, повели мене на святковий ранок у школу. В той час ти…

– Ох…

– … знайшов коробки й спершу з’їв усі солодощі зі свого подарунка, а тоді спустошив мій набір! Боже мій! – вона приклала тильну сторону долоні до лоба так, ніби готувалася от-от втратити свідомість. – Я повернулася додому і гірко плакала над обгортками від «Зоряного сяйва», «Ромашки» та вафлі «Артек»!

– По-перше: я вже просив вибачення за це. А по-друге: хіба тобі було недостатньо того, що я блював шоколадом до наступного ранку?

– Ні! – категорично відмовила. – Ти винний мені!

– Але я вже розплатився за це!

– Не розплатився.

– Десять років тому ти просила сходити з тобою на той чудернацький фільм.

– Ти купив нам квитки. Але на фільм я ходила сама.

– Коли нам було по сімнадцять, ти розбила улюблену мамину вазу. Я тебе не видав!

– Ти сказав, що вазу розбив не ти. А в той час вдома були лише ми двоє!

– Ти просила познайомити тебе з моїм другом Давидом! Тепер ви заручені.

– Але ти так і не представив нас одне одному. Ми випадково перетнулися у театрі. Там і познайомилися.

– Ай, справді…, – потер потилицю. – Однак я на ці вихідні…

– «Пташине молоко» – дві штуки, «Червоний мак» – три штуки, «Білочка» – дві штуки…, – перелічувала.

– Досить! Гаразд! Я піду на те дурнувате побачення! – приречено погодився.

– Ти не пошкодуєш! – заплескала в долоні Катя. – Її звати Зоряна. У вас дуже багато спільного. Дехто таку пару усе життя шукає. А тобі все задарма дістанеться. Зараз перекину деталі про зустріч…

Катя все говорила і говорила. А Тарас вже наперед знав, що те знайомство не принесе йому ніякого задоволення.