Нові знайомства та секрет цілої родини

Я одразу почала шкуати вихід. Незнаю скільки я блукала адже мій телефон десь загубився. Але через деякий час біля однієї з могил я зустріла молоду дівчину. І попросила допомоги. Вона погодилась. Її звали  Жанет. Я запитала: " Що ти робиш на закинутому кладоаищі"? На що вона відповіла. Я прийшла поприбирати на могилі мого пра- пра - пра дідуся. Більше нічого я у неї не питала. Ми пройшли декілька метрів і тут. На одній з могил спить маленька дівчинка і обіймала старого пошарпаного та обгорілого медведика. Я подумала, що вона загубилась я підбігла та захотіла взяти її на руки але мої руки пройшли крізь неї. Сумнівів не було. Це не люди. Я повернулася до Жанет і  почала розмову яка змінила мене раз і на завжди. Ти теж? Кажи не бійся я нікому не скажу. Жанет дивилася на мене з нерозумінням. Відповідай! Ти теж померла більше ста років тому і похована на цьому кладовищі? Вона подивилась на мене подумала і сказала. Хочеш знати правду пішли. Якщо ти не злякаєшся то усе дізнаєшся. Мені стало не по собі. Але не дивлячись на страх я пішла. Ми прийшли до склепу. Жанет зайшла в нього і вийшла разом із старим чоловіком. Генріх. Одразу він назвав своє імя. Я наважилася спитати про те до чого ніколи не привертала свою увагу. Одного разу коли я ішла по вулиці мене зустріла циганка і закричала " Мамабек ловтеренс кінг". Чи не могли б ви сказати що це означає? Генріх посміхнувся і відповівв " Прийми долю іне станеться непоправне. Ось що сказала тогбі стара циганка. У мене теж є запитання як ти сюди потрапила? Та як так сталося, що ти нас бачиш?" Мене сюди привезла банда мотоциклістів. Я зараз перевіряю чи немає у їхньому приїзді ніякого криміналу? А і так я приватний детектив. А чому я вас бачу, я сказати не можу. Бачити  мертвих я почала відколи знайшла ось цей перстень. На мій подив він світив яскраво червоним світлом. але він завжди був із зеленим камнем посередині. Побачивши це Генріх зник. А жанет запитала звідки у мене цей перстень. Я відповіла що знайшла його на траві  у парку, у 15 років. Жанет сказала : "Одже він сам тебе обрав". Тієї ж миті переді мною зявився Генріх. У нього в руках була підвіска з камнем який палав червоним кольором так само як і мій перстень. Тоді ж я і дізналася правду про себе та своїх родичів. Чесно кажучи ця інформація мене шокувала. Моя пра - пра- пра- пра- пра бабця теж була детективом. Але у неї був один секрет. Вона бачила мертвих та досить часто допомагала їм. Але про її дар ніхто не знав. Одного трагічного дня її чоловік дізнався про дар своєї дружини та назвав її відьмою. Люди повірили йому адже її волосся було рудим. А у ті часи говорилося: якщо у жінки червоне та кудряве  волосся вона точно відьма. Того ж дня її спалили. Але Славіра знала день і час своєї смерті саме тому віддала нам перстень та підвіску у які заховала свій дар. Але, щоб цей дар не потрапив у погані руки на прикрасах лежить сильне прокляття яке ніхто крім нас не може зняти. Не одна людина з вашої родини приходила на наше кладовище і без дозволу лазила по склепах в пошуках прикрас. Деяким вдавалося знайти їх але через прокляття вони усі помирали жорстокою смертю. І ось нарешті як подарунок долі зявилася ти. Твоя бабуся подарила тобі перстень а це значить, що ти повинна прийняти її дар. Після цих слів я згадала те що сказала мені циганка. Довіряючи своїм  інстинктам я взяла і одягнула підвіску. Вони більше не горіли чевоним кольором.