Глава 23

Середа, день, вечір і ніч

Дзвінок Мамці Лі застав Марка Розіна зненацька: він готував доповідь керівництву через голову Сола Хістера — про його зв’язки з кримінальним світом і злив конфіденційної інформації сенаторові. Саме тому він не відправився в бордель відразу, а сказав, що приїде ввечері: він розраховував спочатку владнати одну справу, а потім вже займатися іншою.

Знаючи, що за порушення субординації його по голівці не погладять, Марк готувався дуже ретельно.

Його аргументи мали переконати керівництво розпочати додаткове розслідування і при цьому не заплямувати честь мундира: раптом Сол виконує якесь секретне завдання, а він, Марк Розін, зіпсує всю гру?

Тому, ще трохи поміркувавши, він вирішив просто підготувати доповідь і поки не квапитися з доповіддю нагору — подивитися, чим все закінчиться.

Пізно ввечері Марка накрило тривогою. Він не думав — діяв. Рвонув до Ла-Песо, мовчки закинув Сіда з Пітом у машину й, не відповідаючи на запитання, втопив педаль у підлогу — до Мамці Лі.

Під'їхавши до маєтку, Марк вискочив з машини і, не чекаючи, поки відчиняться ворота, перестрибнув через огорожу — Піт з Сідом тільки роти роззявили.

У маєтку було темно.

Розін побіг сходами, щодуху смикнув на себе двері й опинився в коридорі. Всюди була тиша.

І це було дуже дивно.

Марк дістав пістолет і завмер у тиші й темряві.

У цей час у коридор ввалилися Сід і Піт. Марк зробив їм знак не шуміти.

З кімнати Мамці пролунав звук пострілу і тут же прогримів другий.

Розін побіг туди.

Але не встиг. Двері відчинилися, з них вийшов, відступаючи, Джордж. Однією рукою він тримав за шию Вероніку, а другою затискав рану в боці, в області печінки.

Побачивши трьох чоловіків, Джордж загородився Веронікою, немов щитом, і просичав:

— Що, виродки, думали мене обдурити? Не вийшло — кранти вашій Мамці! — і зайшовся булькотливим сміхом. Потім сплюнув кров'ю і продовжив, притиснувши Вероніку до себе, так що вона почала задихатися: — Ось зараз стисну сильніше, і цій пташці гаплик настане. Ну що, коротун, є що сказати?

Ніхто не встиг і оком не змигнув, як Піт кинувся коридором немов блискавка. За секунду Джордж уже корчився на підлозі, намагаючись знову затиснути рану в боці й плюючись кров'ю, а Вероніку обіймав Піт.

Марк проскочив повз них у кімнату Мамці Лі.

Вона лежала на підлозі й ще дихала. Марк підняв її голову і побачив, що вона проломлена.

Він застогнав. Мамця Лі прийшла до тями і прохрипіла:

— Покажи мені Піта, Марку.

— Піте! — закричав Розін. — Підійди сюди!

Піт увійшов разом з Осою і Сідом.

— Підійди до неї, — Марк підскочив до Піта, схопив його за руку і підтягнув до вмираючої.

— Синочку, ти живий, — прошепотіла Мамця Лі, і її серце зупинилося.

* * *

Четвер, ранок і день

Нічні події нас приголомшили. Виявляється, Мамця Лі — моя мати, Лія Манчіні. Марк розповів, що познайомився з нею років двадцять тому, витягнув з якоїсь бійки. Лія тоді заприсяглася йому кинути пити. І стала власницею дорогого борделю.

— І моїм особистим інформатором, — додав Розін. — Її клієнти обіймали дуже високі посади, були й персонажі з Другого Континенту. Вона нічого поганого не робила, просто передавала мені їхні розмови. Це кілька разів допомогло уникнути великих неприємностей батькам нашого міста.

Ранок наступного дня ми зустріли в поліції, у Розіна. Напередодні він нічого до пуття нам не пояснив, просто сказав, що нам потрібно виїхати якомога швидше.

Тепер вже нас провели до нього в кабінет.

Увійшовши, ми остовпіли: за столом навпроти дверей сиділи... ми, всі троє.

Побачивши нашу реакцію, вони розреготалися. І Марк пояснив:

— Це мої співробітники. За вами стежать, це підтверджують події сьогоднішньої ночі. Мої люди відвернуть увагу стеження, а ви тим часом роз'їдетеся ось за цими адресами, — він простягнув нам папери, — і переховуйтеся там, поки тут все не вщухне.

* * *

Четвер, той самий ранок і той самий день

Вранці з офісу Марка Розіна в різний час вийшли три людини. Вони відрізнялися від зображених на фото — і їх просто не помітили.

Дон Вінченце чекав. Він відправив спостерігача, надав йому фотографії тієї трійці й сказав, де її шукати. Велів нічого не робити, просто простежити.

І тепер чекав інформації.

Він дійшов висновку, що дискета у трійці, задумав дістати її і нічого не говорити про це Богарту: настав час ставати самостійною фігурою, вирішив дон.

Дискета допоможе йому обійти Стенлі й завоювати прихильність Великого Боса: відомості про паладієві рудники Богарта і про те, що він веде там інтенсивну розробку потайки від сенатора, загладять промах дона з Костянтином Дімітрісом. Заодно можна буде поквитатися з цим чортовим Пітом Манчіні за те, що наказ сенатора залишився невиконаним. Хоча дон і не говорив йому, від кого надійшло замовлення, факт непокори очевидний. Сенатор не наказав карати неслухняного, але доведеться йому все ж відповісти — щоб іншим не кортіло.