Глава 14

Як стають сенаторами

І дійшов висновку, що пора слідувати пораді діда, а саме — підкорити політичний Олімп.

Грошей для цього вистачало. Потрібна була репутація.

І Рілстон почав її заробляти. Для початку він на загал засудив піратство. Він заявив, що кається у скоєному і докладе всіх зусиль, щоб звести нанівець це явище як таке.

До нього прислухалися — тому що він почав активно полювати за колишніми соратниками.

Як і раніше, у нього був свій особистий флот і величезні зв'язки. Саме тому його капітани отримували найсвіжішу інформацію про готові до виходу кораблі: порт приписки, вантаж, екіпаж, порт призначення.

Кораблі Рілстона брали під охорону судна, а тих, хто вже мав конвой, просто супроводжували до порту призначення, принагідно переслідуючи піратів.

Правда, траплялися йому чомусь в основному дрібні рибки — великі ховалися в тінь, попереджені кимось — самим Рілстоном? — про підготовку нападу.

Зрештою, піратство було практично знищено. А завдяки ще й грошовим вливанням з боку Стенлі Богарта, пішли чутки про Джона Рілстона як про людину, яка зробила неможливе, і мало не як про єдиного благодійника й охоронця світового порядку.

Справа в тому, що він не тільки покінчив з піратством, але й організував Фонд допомоги талановитій молоді, причому не робив різниці між людьми та іншими істотами.

Девізом цієї спільноти стали слова самого Рілстона, вимовлені ним якось в одному з інтерв'ю:

— Наша справа — дати дорогу молодим, щоб вони чітко уявляли собі свій життєвий шлях. Не важливо, скільки в тебе рук, — головне, щоб мізки працювали.

Його Фонд відшукував здібних молодих людей (і представників інших рас, звичайно) та допомагав їм розвинути свій талант. Для Рілстона та його команди не мало значення, у якій галузі має намір працювати той чи інший кандидат на місце у Фонді. Їхнім завданням було підтримати юне дарування, дати йому можливість займатися тим, що у нього або у неї виходить найкраще, не турбуючись ні про що інше.

На кожній з населених планет галактики № 5372189, не тільки в Системі Вінець, було відкрито філію Фонду, який взяв собі за назву всього два слова: «Розумне серце». У філії одночасно перебували 320 «пташенят», як ласкаво називав їх сам Джон Рілстон. Молодим людям надавалися двомісні кімнати і повний пансіон на час навчання, яке тривало чотири роки. Після цього «пташеня», що подорослішало,  випускали з «гнізда» у великий світ. І далі випускник вже облаштовував свою долю самотужки.

В одному з численних інтерв'ю Рілстон говорив:

— Мої, точніше, наші випускники повністю готові до дорослого життя. У нас вони не тільки займаються своєю улюбленою справою, але й освоюють деякі професії — наприклад, вчаться готувати їжу й напої, водити машину або зореліт. Випускники та випускниці також вміють доглядати за дітьми й людьми похилого віку та ще багато чого. Загалом, наші випускники цілком і повністю пристосовані до життя в суспільстві, чи то людському чи то якомусь іншому, а не відірвані від світу мрійники й фантазери.

Вони молодці! Я ними пишаюся!

І треба сказати, випускники філій проявляли себе першокласними фахівцями.

Взяти, до прикладу, Роберта Глазго. Його Рілстон помітив на одному з дворових футбольних матчів. Він якраз проїжджав повз епсилонських хлопчаків, які завзято грали, як раптом один із гравців упав, зламавши ногу. Гру зупинили, а до потерпілого підбіг високий юнак із зеленуватою шкірою — Рілстон знав, що на Епсілоні це визначальна ознака лікарів, — і почав надавати йому допомогу просто на футбольному полі.

Рілстон наказав зупинити машину і з цікавістю спостерігав за діями юнака. Той поводився впевнено й спокійно.

Дочекавшись приїзду мед-мобіля, Рілстон вийшов із машини, підійшов до натовпу хлопців, які оточили високого зеленошкірого парубка, і промовив:

— Доброго дня. Я спостерігав за вашими діями, вони мене вразили. Ви, напевно, чудовий лікар. Чи не бажаєте стати учасником Фонду «Розумне серце»? Мене звати Джон Рілстон, а ви хто?

Хлопець розгубився, зніяковів і промовив:

— О, містер Рілстон, я стільки чув про ваш Фонд! Це було б, звичайно, чудово — потрапити до нього, але, боюся, у мене немає такої кількості грошей: я всього лише санітар у місцевій лікарні.

— Участь у Фонді безкоштовна, і ми створюємо всі необхідні умови, — добродушно прогудів Рілстон. — Ми раді, коли талант розкривається з нашою допомогою. Ось мій номер — якщо вирішите, телефонуйте, вам все розкажуть. — Він простягнув збентеженому хлопцеві візитівку й пішов до машини, яка чекала на нього на деякій відстані.

Наступного дня в адміністрацію Фонду хтось зателефонував. Назвавшись Робертом Глазго, він заявив, що напередодні мав розмову з самим Джоном Рілстоном, і той запросив його взяти участь у програмі Фонду.

Адміністратор запросив його прийти за адресою, вказаною на візитівці, найближчим часом.

— А я вже тут, через дорогу, — повідомив Роберт.

— То не зволікайте, заходьте! — почув він у слухавці голос самого Рілстона.

Через чотири роки Роберт Глазго, чистокровний епсилонець із зеленою шкірою, відкрив на Другому Континенті власну клініку, запатентувавши новий метод лікування алкоголізму. До клініки, завдяки старанням того ж Фонду, були запрошені найкращі фахівці, і вона незабаром здобула високу репутацію.