Глава 11

Батько й дочка

Дочка завжди доставляла Богарту багато клопоту. Причому початок відліку всіх неприємностей, у які вона потрапляла і з яких йому доводилося її витягувати, Стенлі не міг пригадати, як не намагався. Тільки журився в ті рідкісні періоди, коли Люсія адекватно сприймала дійсність, чому так склалося, в який момент все перевернулося догори дриґом..

Богарт одружився, коли його справа ще тільки-но набирала обертів. Його попередник, Сальваторе Ріїна, не так давно отримав два довічні терміни, тому Стенлі доводилося нелегко.

А його молода дружина Нора цілими днями була надана сама собі. Їй було нудно й самотньо. Вона почала випивати.

Потім у молодої сім'ї народилася Люсія. Це розважило Нору, але ненадовго: випивка вабила все більше. Маленьку Люсію мати в усі компанії брала з собою — не слід дитині залишатися вдома самій, хто знає, що може статися? Тож дівчинка засвоювала те, свідком чого ставала.

Одного дня, точніше, вечора до Стенлі в контору прибігла сусідка по будинку:

— Стенлі, там у тебе якісь крики — схоже на бійку. Я стукала, ніхто мені не відкрив. Піди подивися.

Богарт помчав додому — на щастя, недалеко.

Увірвавшись до квартири, він дійсно побачив бійку: його дорогенька напівгола дружина настрибувала з молотком для відбивання м'яса на такого ж напівголого й п'яного бороданя. Той виливав потужні потоки лайки й прикривав руками голову. У дальньому кутку кімнати сиділа Люсія і мовчки спостерігала за всім, що відбувалося.

Стенлі вихопив з кишені пістолет і вистрілив у стелю. Крики замовкли, Нора повернулася до нього і ледве ворушачи язиком промовила:

— О, чоловіченько з'явився. А у нас тут, бачиш, непорозуміння виникло. — І вказала молотком на бороданя.

Він тим часом поспішно підбирав свій одяг. Потім боком рушив до виходу.

— Стояти! — гримнув Стенлі.

Бородань завмер.

— Ти хто? — запитав Богарт, наводячи пістолет.

— В-вінс, — пролепетав миттєво протверезівший мужик.

— Ось що, Вінс. Я так бачу, у вас повна ідилія і прихильність. Не буду вам заважати.  Забирайтеся разом з Норою і  до біса в цю ж секунду.

— Ні, нізащо. — Нора відкинула молоток і засунула руки в боки. — Я нікуди не піду, це мій дім. І моя дочка.

— Це МІЙ дім, — прошипів Богарт. — І дочка залишиться зі мною. А ти забирайся геть, поки я не передумав і не відправив тебе до в'язниці!

Нора знизала плечима, підняла з підлоги пляшку, у якій на дні ще щось плескотіло, ковтнула і пішла до виходу.

— Мамо, я з тобою! — крикнула Люсія зі свого кутка і залилася сльозами.

— Ні, дорогенька, ти залишаєшся з татом, — кинула їй мати.

Бородатий Вінс, який остаточно прийшов до тями, схопив її за руку і потягнув до дверей.

Більше Стенлі їх ніколи не бачив.

Дочка, яка спочатку його уникала, потроху перестала триматися осторонь. І виявилася ласкавою і кмітливою дитиною. Стенлі душі в ній не чув. Кожну вільну хвилинку він возився із нею: йому приносило задоволення слухати її висловлювання, зав'язувати їй бантики і вбирати, як ляльку.

Все погане залишилося в минулому, вони були нерозлучні — батько й дочка.

Поки Люсія не вступила в пубертатний вік.

І тут з неї вилізла вся та гидота, якою було просякнуте її раннє дитинство. Почалися пиятики й гулянки, причому компанія з кожним разом ставала дедалі  огиднішою.

Стенлі вмовляв дочку, закликав до розуму, замикав удома на ключ — нічого не допомагало: Люсія немов сказилася.

На Другому Континенті, де Стенлі вів деяку торгівлю, відкрилася модна клініка. Вона відразу ж набула чудової репутації завдяки тому, що сюди запрошували найкращих фахівців.

Роберт Глазго, головний лікар, вислухавши плутані пояснення Стенлі, запропонував йому привезти дочку на огляд.

Люсія однак і чути не хотіла ні про яку клініку. Тоді Богарт просто зв'язав буйну дівчину, запхав у машину й привіз до лікаря.

У клініці Люсію підлікували, а потім сам Глазго порадив Стенлі відправити її за кордон:

— Дівчинці потрібно змінити оточення і прибрати джерело спокус. За кордоном їй буде простіше — далеко від звичної компанії.

Богарт так і зробив: влаштував дочці круїз на Прайм-Планету. А на день народження прилетів до неї, чим невимовно здивував і порадував Люсію.

Здавалося, все налагодилося. І після повернення додому Люсія вступила до університету.

Студентське життя спочатку захопило її: їхній курс запросили взяти участь у розкопках стародавнього храму богині Сетли — покровительки домашнього вогнища у корінних епсилонців. Це було цікаво, пізнавально й незвично. Люсія навіть вирішила, що археологія – її покликання. Вона не могла ні про що інше говорити, тільки про ці розкопки.

Так тривало десь півроку. А потім Стенлі почав помічати, що дочка стає похмурою, не хоче ходити на заняття, грубіянить йому. А одного разу й зовсім не прийшла ночувати, з'явившись під ранок з легким запахом перегару.