Хованки

Після того дня народження мені не хотілось повертатись в Агенцію. Добре, що попереду були два вихідних дні й мені не довелося бачити  Рея Сольвена.  

Я так і не зрозуміла, про що він говорив мені так в кабінеті. Ні, я звісно слова його чула, але от змісту їхнього второпати не змогла. 

一  І що, він так і сказав: “Одна ти перед очима”?  一  зацікавлено перепитала мене бабуся, якій я змогла розповісти цю історію. Тільки з нею поділилась почутим, бо знала, що вона, маючи в серці вогонь, а не крижаний кристал, могла мене зрозуміти. 

一  Угу, 一  задумливо помішуючи лід у ранковій каві,   пробурмотіла я. 

一  Дивно, дуже дивно це все, 一 вона теж дивилась не на мене, а кудись у вікно, обдумуючи все, що я розказала їй. 一  Кажеш навіть температура підвищилась?

一  Це не я кажу, а він так сказав. 

一  Невже ти по-троху розтоплювала його кристал? 

 Її слова змусили мене стрепенутись. Ну, ні! Бути такого не може. Ні, тільки не ця легенда.  

一  Що ти головою махаєш? 一  спитала бабуся, дивлячись на моє скривлене обличчя. 一 Ти ж сама знаєш наше пророцтво: народжена з двома протилежними стихіями в серці, ти розтопиш кристал у своїй долі. Тепер куди надумала дітись?

一 Кудись далеко від нього.

一 Угу,  далеко, звісно, 一 бурмотіла бабуся. 一 Ти до себе прислухайся спершу. Може твій розум і каже тобі всіляку дурниці, але серце то обманювати не зможе.

Мені ніколи не подобались крижані бурульки на кшталт нього. Я завжди тягнулась до палких, гарячих красунчиків — як той наш клієнт. Але після всього з клятим куратором про інших і думати не хотілось.

І як би мені не хотілось уникати Агенції, я знала, що рано чи пізно доведеться повернутись. Бо там, серед знайомих магій і холодного блиску, знову зустрінуся з паном Сольвеном, але серце вже саме передчувало, що це буде непросто.

 *****

На щастя пан Сольвен на роботі в понеділок так і не з'явився.  І наступні дні теж минули без його присутності. Мене тимчасово передали іншій кураторці, а про причини вісутності мого куратора ніхто так і не зізнався.

Чесно кажучи, я аналізувала його ставлення до мене всі ці дні. І стала помічати, що він й дійсно затримував на мені погляд, приносив обіди та виганяв на вечері, коли ми працювали довше, ніж дозволялось. Та й не кричав на мене ніколи.

Два тижні я працювала з іншими магами, але все ж не могла заспокоїтись. Його відсутність не приносила мені спокою, навпаки, я все частіше дивилась в бік його кабінету, щоб перевірити, чи не з’явився він.  В один з таких днів в агенції щось змінилось. Я помітила це по насторожених та співчутливих поглядах, які інші співробітники кидали на мене. 

一  Айвсвен,  тебе до директорки викликають, 一 голос Марти, її помічниці, змісив мене здригнутись. 

Я сподіваюсь, що наші непорозуміння з куратором не дійшли до її вух, бо інакше я й сама боялась за наслідки, враховуючи, що Рей Сольвен був її близьким другом. 

一  Викликали? 一  запитала я, постукавши у двері. 

一  Так, проходь, 一  холодно відповіла пані Кригея, кинувши на мене зацікавлений погляд. 一  Я гадаю, ти вже здогадуєшся про що піде мова, так?

Я кивнула, розуміючи, що таки про куратора ми сьогодні розмовлятимемо. 

一  Це добре, бо я тільки-но мала важку розмову з Реєм, і скажу чесно, що не змогла його вмовити… Він сказав, що відмовляється від кураторства над тобою. А якщо я не погоджу це його прохання, то він піде з агенції.

Я ледве стримала подих, почувши слова пані Кригеї. Відмова Рея звучала наче удар крижаної хвилею, що пробігає по всьому тілу.

一  Я… 一  почала я, але голос зрадливо зламався. 一  Відмовився? Він тут?

Пані Кригея кивнула так нехотячи, ніби сумнівалась чи варто мені взагалі про це казати. Певно вона дійсно знала причину його відмови від кураторства, раз не ставила мені ніяких запитань. 

一  Так, зараз у себе. 

Я навіть не дослухала її до кінця, тільки вибачилась й вибігла геть з кабінету, направляючись в кабінет Сольвена.

Всередину я влетіла з такою швидкістю,  що двері, які були щільно зачинені, могли зламатись від удару об стіну. 

一  Ну і як це називається? 一  крикнула чоловіку, який явно не очікував моєї появи у себе. 一 Хіба так поводить себе дорослий чоловік? Хто зізнається дівчині в симпатії, а потім зникає? Що за хованки ви тут мені влаштовуєте? Те, що я маю дві стихії в серці не означає, що зі мною можна грати в холодно-гаряче. 

一  Елісса… 一  почав він тихо, і здається голос тремтів, що рідко траплялося з ним. 一  Я… не знав, як тобі це сказати. Я не ховався, щоб ображати тебе… Просто…

Я застигла на місці, чекаючи, щоб він продовжив.

一 Твоя присутність змушувала відчувати неправильні почуття. Я не можу відчувати симпатію до стажерки… Ти мала бути для мене під забороною, а я… Я не можу навіть очей зімкнути, щоб твій образ не з’явився переді мною… Це так… Так неправильно. Ми не зможемо працювати після такого. Я не зможу так близько знаходитись і не відчувати… Того, що відчуваю.