Я маю бути найгарнішою сніговою леді

一 Айсвен! 一 гучний крик Рея Сольвена, мого куратора,  долинув до мене й змусив скинутись на стільці. 一 Ти що спиш тут? Зовсім здуріла? Ти що не чуєш, що тут робота йде? А якби тебе сніговики затоптали, помітила б? 

一 Помітила, 一 обурено, пробурмотіла собі під носа. 一 А ви б краще помітили, що мені іноді потрібно відпочивати.

Я щиро сподівалась, що останню фразу чоловік не почув, бо за таке мені б точно від нього перепало. Хто ж знав, що цей чоловік був ще гіршим ніж Кригея? Хоч би одна жива душа мені про це сказала в мій перший день, я б не пішла до нього, на колінах би повзала перед директрисою, але попросилася б до когось іншого. Він же не куратор, а рабовласник якийсь.

一 Виспалась хоч?  一 насмішкувато поцікавився він. 

一 Аякже, 一 буркнула я собі під ніс, розгрібаючи хаос нотаток. 一 Спала стоячи. І бігом. І з відром блискучих льодяних кульок в руках.

 Якби я знала,  як сніговим магам важко давались створення такої чудасії та святкового зимового дива, то ніколи б не просила у батьків чогось подібного у дитинстві. 

一 Сьогодні прийдуть замовники, 一 вже у дверях виробничого цеху повернувся до мене пан Сольвен. 一 Зустрінеш їх на  вході та покажеш все, що ми зробили, а потім до мене приведеш. 

І все. Без «будь ласка», без «довіряю тобі», навіть без погляду в мій бік. Цей чоловік точно мав народитись Льодовим Лордом, не інакше. 

Він зник, залишивши мене серед гуркоту чарівних інструментів і запаху морозного пилу. Цей маг знав тільки як наказами розкидатись, а от про його допомогу я могла тільки мріяти. Але сьогодні інша ситуація, він сказав, що прийдуть замовники,  а отже і той прекрасний молодик з чарівною посмішкою теж. А це означає, що зустріти його  я мала при повному параді.  

Його я пам’ятала надто добре. І, якщо вже доля дала мені другий шанс показати, що я не просто стажерка, то виглядати я мала бездоганно.

一  Милий, 一 зупинила я одного сніговичка, який допомагав мені розробляти невеличких лебедів, які мали звисати зі стелі. 一  Завершиш з цими фігурками саменький? Мені відійти треба.

一 Але ж, пані Айсвейн, пан Сольвен казав, що ви не маєте залишати робоче місце без нагляду! 一 обурено запищав той, тупнувши ніжкою, і з його шапки посипались сніжинки.

一 Ні, він сказав, що мені потрібно зустріти гостей, але не сказав коли вони прийдуть, тож я піду або запитаю о котрій їх чекати, або чекатиму їх на вході. 

Сніговичок склав ручки на грудях, похитав головою і глибоко, по-дорослому зітхнув.

一  Ох, у вас цікаві думки, пані Айсвейн. Якби пан Сольвен знав…

一  То я побігла?  一  спитала я,  вже бувши й дверях. Сніговик кивнув і повернувся до свого заняття,  а полетіла до роздягальні, щоб за допомогою своїх жіночих штучок зробити з себе не просто снігову леді, а найкрасивішу снігову леді, яку ця агенція коли-небудь бачила…

Дзеркальце у роздягальні показало мені не мене,  а якусь розтріпану та почервонілу дівчину. 

一  Роботи нам сьогодні буде багато, 一  пробурмотіла я, беручись до справи.

На щастя, великі вікна роздягальні виходили просто на доріжку, що вела до головного входу. Я бачила, як за нею пропливали сніжинки, як світло ліхтарів ковзало по кризі. Там-сям метушилися працівники агенції,  а я виглядала чи не прибули мої гості.

І саме тому, коли темна фігура з’явилася біля хвіртки, я помітила її першою.

Високий. Розкута хода. Каштанове волосся вибивається з-під каптура. І навіть крізь завісу снігу виднілась посмішка.

Моє серце зробило щось дуже нехарактерне для снігової леді — воно зігрілося. Але не встигла я й кроку зробити, як над головою почулося грізне:

一  Айсвен!

Ох, мені й повертатись не потрібно було, щоб дізнатись хто мене застукав. 

一  Так, пане Сольвен, 一  мої губи розтягнулись в посмішці, в той момент, коли я повернулась до нього. Він стояв просто у дверях, складений, як сама суворість, з руками на грудях і холодним блиском у зіницях.

一  Ти що тут забула?

一  Так я цей… 一  розгубившись всього на мить, я стала йому пояснювати. 一  Так гостей чекаю, як ви й наказували. 

一 Ти їх своєю помадою зібралась мастити?   його брови повільно піднялися, а погляд ковзнув униз — просто на тюбик помади в моїй руці.

— Що? Ні! Я просто… — я сховала косметику за спину, але було пізно. Він встиг побачити, і тепер я відчувала щось таке дивне, ніби сором всередині мене ще більше розгортався. Такий дивний жар наростав, і найприкріше те, що я не знала як його зупинити. Якщо Сольвен помітить, що зі мною щось не так, може відправити звідси геть і не дати мені зустрітись з красунчиком.

 一  О, снігова лавино! Вона ще й червона. 

一 А яка має бути? Біла? 一  вирвалося у мене, перш ніж мій мозок встиг мене зупинити.

Він опустив руку й поглянув на мене так, що мені захотілося провалитися крізь підлогу.

一  Витри губи, Айсвен, 一  кинув він через плече, вже прямуючи до виходу. 一  Ти не в шлюбній агенції працюєш. 

一  Та й добре, — пробурмотіла я собі під ніс. 一  Інакше від вас би всі наречені відмовились.