Глава 1. Пропозиція

— Це такий жарт? — Лія зосередилась на тонких вустах Єгора. Якщо її почав підводити слух, то очі мали б розібрати, чи говорить він саме те, що вона чує.

— Ні. Все цілком серйозно, — Єгор невимушено хитнув головою.

Лія скосила підозрілий погляд на Мстислава, що притулився спиною до стіни світлого кабінету. Він байдуже дивився у вікно, наче розмова й не стосувалась його.

— Ви кожній дівчині, яка стала свідком затримання, пропонуєте одружитися? — вона підтиснула пухкі вуста та мимоволі хруснула кісточками пальців. — Софія також стане нареченою?

— Ні. Софія в очі не бачила того затриманого.

Лія пхикнула й невдоволено схрестила перед собою руки:

— А як це так вийшло, що помічниця детектива досі не бачила злочинця?

Мстислав мовчки опустився на вільний стілець за овальним столом.

— Вийшло, як вийшло, — Єгор не зводив з неї пронизливого погляду. — Ти згодна одружитися?

— Звісно, ні. Нащо це мені?

Мстислав відкинувся на спинку стільця й нарешті прохолодно озвався:

— Щоб вижити. Це для твоєї безпеки.

— Я не вважаю, що мені загрожує небезпека.

Принаймні точно не більша за ту, яка їй світить, якщо родина дізнається, що вона без гідних статків, роботи, кар’єри та яскравої зовнішності відмовилась ще й від шлюбу. Хай і фіктивного.

— Всі чули, як він тобі погрожував, — Мстислав поклав стиснуту долоню на поверхню столу. — Манікюрний салон за стіною втратив постійних клієнтів через ці прокльони та крики.

— Та мені сусідка через день більше погрожує. Нічого, жива.

Він скрипнув зубами:

— Твоя сусідка не має судимостей.

Лія посерйознішала та нахилилась вперед:

— Я б не була така впевнена, — вона насупилась й підперла голову рукою. — Та й мені здається, що у злочинця-втікача є набагато цікавіші справи, аніж тероризувати мене.

— Ти не можеш цього знати, — категорично заявив Мстислав й зробив глибокий вдих та видих. — Ти налякана. Чому ти не хочеш, щоб я тобі допоміг?

— Не треба за мене вирішувати, яка я. Я не налякана.

Він примружив очі та викривив вуста:

— Саме тому ти вчора зустріла мене з пательнею в руках.

— Я ж казала, що думала, що то прийшла сусідка. Вона дійсно страшна людина.

Мстислав скосив швидкий погляд на Єгора.

— Якщо ти не хочеш захисту, — той знизав плечима та розвів руками, — тобі, можливо, доведеться звільнитися.

То весь цей театр абсурду заради звільнення? Могли б й прямо сказати.

— Не зрозу…

Єгор не дав їй закінчити речення:

— Він знає, де тебе шукати. Може щось з тобою зробити дорогою з роботи. Я не готовий брати відповідальність за твоє життя, якщо ти відмовляєшся від допомоги.

Лія знітилась та потерла холодні пальці. Вона тільки зараз відчула, що змерзла, й натягнула на долоні рукава чорного кардигану.

— Ну, — вона закусила губу. — Мені здається, що однаково одруження — то занадто. Хіба якогось супроводу буде недостатньо? — Лія невпевнено зазирнула до оманливо спокійних синіх очей.

Єгор розслаблено відкинувся на спинку великого офісного крісла:

— Ми вже це обговорили. Він давно знає Мстислава та побоюється його. Він не наважиться нашкодити його дружині.

— А просто мені наважиться? — Лія підняла одну брову та нервово намотала русяве пасмо на палець. — Між іншим, саме я на нього каву вилила, а не Мстислав.

— Ще одна причина зробити тобі боляче.

Їй здалося, чи в голосі Мстислава забриніло садистське задоволення?

На хвилину в кабінеті запанувала тиша, яку порушував лише стривожений стукіт тонких пальців по столу.

— Ну, — Лія тяжко зітхнула, — я навіть не знаю. А що, якщо я одружуся з Глібом? Він якраз зараз працює в поліції.

Мстислав наморщив носа та викривив вуста:

— Ви настільки близькі?

— Ми й з тобою не близькі, — вона окинула його суворим поглядом. — Але ідея з одруженням однаково спала вам на думку.

— Не грубіянь, — Єгор насупився та потер ліву брову. — Даю тобі тиждень подумати над пропозицією.

Вага аргументів мала б вже зламати та схилити Лію до згоди. Але вона лише почухала скроню та легковажно відмахнулась:

— Та хоч місяць. Це якийсь абсурд.

— Тоді пам’ятай про звільнення.

Лія підтиснула вуста.

— Я поскаржусь, що ви мене незаконно звільнили.

Єгор, який до відкриття детективного агентства працював у правоохоронних органах, поблажливо усміхнувся:

— Скаржся. Викликай поліцію. Роби як вважаєш за потрібне.