— Це такий жарт? — Лія зосередилась на тонких вустах Єгора. Якщо її почав підводити слух, то очі мали б розібрати, чи говорить він саме те, що вона чує.
— Ні. Все цілком серйозно, — Єгор невимушено хитнув головою.
Лія скосила підозрілий погляд на Мстислава, що притулився спиною до стіни світлого кабінету. Він байдуже дивився у вікно, наче розмова й не стосувалась його.
— Ви кожній дівчині, яка стала свідком затримання, пропонуєте одружитися? — вона підтиснула пухкі вуста та мимоволі хруснула кісточками пальців. — Софія також стане нареченою?
— Ні. Софія в очі не бачила того затриманого.
Лія пхикнула й невдоволено схрестила перед собою руки:
— А як це так вийшло, що помічниця детектива досі не бачила злочинця?
Мстислав мовчки опустився на вільний стілець за овальним столом.
— Вийшло, як вийшло, — Єгор не зводив з неї пронизливого погляду. — Ти згодна одружитися?
— Звісно, ні. Нащо це мені?
Мстислав відкинувся на спинку стільця й нарешті прохолодно озвався:
— Щоб вижити. Це для твоєї безпеки.
— Я не вважаю, що мені загрожує небезпека.
Принаймні точно не більша за ту, яка їй світить, якщо родина дізнається, що вона без гідних статків, роботи, кар’єри та яскравої зовнішності відмовилась ще й від шлюбу. Хай і фіктивного.
— Всі чули, як він тобі погрожував, — Мстислав поклав стиснуту долоню на поверхню столу. — Манікюрний салон за стіною втратив постійних клієнтів через ці прокльони та крики.
— Та мені сусідка через день більше погрожує. Нічого, жива.
Він скрипнув зубами:
— Твоя сусідка не має судимостей.
Лія посерйознішала та нахилилась вперед:
— Я б не була така впевнена, — вона насупилась й підперла голову рукою. — Та й мені здається, що у злочинця-втікача є набагато цікавіші справи, аніж тероризувати мене.
— Ти не можеш цього знати, — категорично заявив Мстислав й зробив глибокий вдих та видих. — Ти налякана. Чому ти не хочеш, щоб я тобі допоміг?
— Не треба за мене вирішувати, яка я. Я не налякана.
Він примружив очі та викривив вуста:
— Саме тому ти вчора зустріла мене з пательнею в руках.
— Я ж казала, що думала, що то прийшла сусідка. Вона дійсно страшна людина.
Мстислав скосив швидкий погляд на Єгора.
— Якщо ти не хочеш захисту, — той знизав плечима та розвів руками, — тобі, можливо, доведеться звільнитися.
То весь цей театр абсурду заради звільнення? Могли б й прямо сказати.
— Не зрозу…
Єгор не дав їй закінчити речення:
— Він знає, де тебе шукати. Може щось з тобою зробити дорогою з роботи. Я не готовий брати відповідальність за твоє життя, якщо ти відмовляєшся від допомоги.
Лія знітилась та потерла холодні пальці. Вона тільки зараз відчула, що змерзла, й натягнула на долоні рукава чорного кардигану.
— Ну, — вона закусила губу. — Мені здається, що однаково одруження — то занадто. Хіба якогось супроводу буде недостатньо? — Лія невпевнено зазирнула до оманливо спокійних синіх очей.
Єгор розслаблено відкинувся на спинку великого офісного крісла:
— Ми вже це обговорили. Він давно знає Мстислава та побоюється його. Він не наважиться нашкодити його дружині.
— А просто мені наважиться? — Лія підняла одну брову та нервово намотала русяве пасмо на палець. — Між іншим, саме я на нього каву вилила, а не Мстислав.
— Ще одна причина зробити тобі боляче.
Їй здалося, чи в голосі Мстислава забриніло садистське задоволення?
На хвилину в кабінеті запанувала тиша, яку порушував лише стривожений стукіт тонких пальців по столу.
— Ну, — Лія тяжко зітхнула, — я навіть не знаю. А що, якщо я одружуся з Глібом? Він якраз зараз працює в поліції.
Мстислав наморщив носа та викривив вуста:
— Ви настільки близькі?
— Ми й з тобою не близькі, — вона окинула його суворим поглядом. — Але ідея з одруженням однаково спала вам на думку.
— Не грубіянь, — Єгор насупився та потер ліву брову. — Даю тобі тиждень подумати над пропозицією.
Вага аргументів мала б вже зламати та схилити Лію до згоди. Але вона лише почухала скроню та легковажно відмахнулась:
— Та хоч місяць. Це якийсь абсурд.
— Тоді пам’ятай про звільнення.
Лія підтиснула вуста.
— Я поскаржусь, що ви мене незаконно звільнили.
Єгор, який до відкриття детективного агентства працював у правоохоронних органах, поблажливо усміхнувся:
— Скаржся. Викликай поліцію. Роби як вважаєш за потрібне.
#1067 в Різне
#346 в Гумор
#4542 в Любовні романи
#1991 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 27.04.2024