Глава 17

По тілу знов пробігли мурахи. Усі меблі були куплені Агатою та Захаром і ніхто з них не додумався б їх псувати якимись малюночками, навіть якщо їх і не було б видно.

Хто це був? Тут є ще хтось? Я сама? Що це за будиночок, звідки він тут узявся?

Агата зовсім забула про локшину, так і залишившись сидіти під столом. Раптом дівчина згадала про групу "Любий дім", адміністратор спільноти змушував людей залишати такі будиночки будь-де, чи то були дерева на вулиці, чи пісок на пляжі, чи тіло самих учасників. Але як? Слідчий сказав, що це було саме вбивство, Захар не міг це зробити сам, він точно не хотів покінчити зі своїм життям! Тільки якщо йому допомогли... Тоді справа має аж два можливих рішень: або це діло рук "Любий дім", або ті, хто спочатку хотіли вбити Агату, через виграний суд, але так як її не було тоді вдома, вирішили вбити її брата, щоб вже наполіровані ножі не пропадали. Та будь-який із цих варіантів здавався безглуздим, бо якщо це перший варіант, то тоді чому слідчий підтвердив думку дівчини, щодо вбивства Захара, через її відсутність вдома? А якщо другий, то звідки тоді взявся той будиночок? Хоча можливо, "Любий дім" і "ресторанна мафія" це одне і те ж угрупування. Тоді воно діє під покривом міського голови?

Думки Агати зайшли надто далеко, вона вміло накрутила себе до такого висновку і лиш після цього зробила спробу заспокоїтись і вилізда з-під столу. Потихеньку шум у голові ставав тихішим, Агата нарешті почала їсти свою локшину.

— Що б я зробила на місці вбивці? Я хотіла вбити одну людину, але вдома опинився лиш її брат. Чому я вбила брата? Що такого сталось, що я вбила не того, кого планувала спочатку? Бо Захар мене побачив? Ні, я б замаскувалась... Я вбила його, щоб зробити Агаті попередження — наступною буде...

Дівчина поглянула на відчинені двері у спальню брата, звідки було добре видно ноутбук. Фото досі завантажувались.

— Мені просто варто це забути і жити далі, — важко видихнула дівчина, ніби знайти і покарати вбивцю їй здавалось легшим, ніж спокійно жити далі і не наражати нікого на небезпеку.

Зовсім скоро фото вже були на телефоні Агати і вона, узявши зібрані речі, покинула квартиру.

Дівчина повернулась до дому Олекси, де на неї вже чекала Клавдія Тимофіївна. "Змія", — подумала дівчина, побачивши свекруху на кухні і пішла до кімнати чоловіка, але сходинка до другого поверху по-зрадницьки заскрипіла і жінка прокричала з кухні:

— Ти вже повернулась?

— Чорт... — пошепки сказала Агата і відповіла: Ні, це привид, викличте екзорциста.

— Дівчинко, це не диявола треба із тебе виганяти, а тебе із диявола, спускайся до кухні, допоможеш мені із вечерею.

Агата поклала речі на крісло у кімнату і потім пішла до свекрухи.

— Я не рада, що тут тепер живеш ти, але що мені робити? Сподіваюсь, ти хоч готувати вмієш? Будеш мені до...

— Не вмію.

— Тоді доведеться навчитись, я не збираюсь ішачити на всю родину і ще й на тебе, сидиш на шиї у мого сина і в мене!

— Тобто сиджу на шиї?

— Мій син тебе повністю забезпечує, поки ти нічого не робиш.

— Я отримую кошти із продажу книг, можу себе забезпечувати сама і до речі макарони, які Ви зараз варите, купила я, і саме я оплатила все для учорашньої вечері, я...

— Ну все-все, закінчуй, добре-добре, все ти. Добре.

— Ви мені поблажку робите чи вибачаєтесь? Впевнена, що перше, хоча краще було б вибачитись.

— Лишенько... За які гріхи мені це чортисько на голову звалилось?

Дівчина опустила очі і сумно промовила:

— Я вчора брата поховала. Найближчу мені людину. А Ви дозволяєте собі ще висувати в мою сторону якісь претензії, — каже Агата і йде з кухні, доповнюючи: я буду в кімнаті Олекси.

— Хамка, — роззлючено каже свекруха і гупає кулаком по столу.

Дівчина входить у кімнату і зачиняє на ключ двері, вона сумно видихає і повільно йде до ліжка. Агата оглядає постіль: занадто ідеально застелена, не така, якою була вранці. Мати Олекси точно прибралась у кімнаті. Дівчина поглянула навколо і провела пальцями по різним поверхням —  було чисто. Поглянула на люстру, яка знаходилась прямо над ліжком, їй стало цікаво, чи є там пил. Агата спробувала встати на кровать, щоб дотягнутись до тієї люстри, але нічого не вийшло, дівчині не вистачало кількох сантиметрів зросту. Вона вирішила, що варто встати на крісло, але лиш вставши на його спинку можна було дістатись до цілі. Дівчина обперла крісло об ліжко, так, щоб було безпечніше вставати на спинку і зробивши запланований викрутас, Агата таки провела пальцями по поверхні люстри — чисто. Дівчина спритним рухом злізла з крісла і здивовано поглянула навколо.

— Сумніваюсь, що ця жінка саме таким чином витирала пил із люстри, але в будь-якому випадку — в кімнаті стерильна чистота. З неї вийшла б ідеальна вбивця... — дівчина згадала про те, що сталось у квартирі і похитавши головою, миттю впала на ліжко і взяла до рук телефон, щоб відволіктись від зайвих думок. Агата хотіла продивитись усі фото і відео, які вона завантажила із ноутбука Захара, сподіваючись видалити ті, що повторювались. Вона перемотала стрічку фото до самого початку, ним виявився 2011 рік, саме тоді у Захара з'явився телефон. Світлини того року майже всі були зі зборів брата. На всіх них він разом зі своєю командою веселиться, гуляє і тренується. Навіть є відео, на ньому Захар встиг зняти, як команда з іншого міста перевернулась на човні. І смішно, і страшно. У наступні роки те ж саме. Галерея Захара була сповнена фото, пов'язаними зі спортом, хоча і для Агати там знаходилось місце. Світлина, де Агата заснула на підлозі, а Захар накрив її килимом; а ще був випадок, коли дівчина заснула прямо добряче і чоловік не міг її розбудити, тому він виніс її до сходового майданчику, накрив картонкою і поставив поряд одноразовий стаканчик із написом "подайте на хліб". Той день дівчина запам'ятала надовго... Одним словом, Захар — приколіст.

Вже був пізній вечір, Агата закінчувала переглядати світлини, як раптом останнім стало відео, зняте 31 грудня, у ту дату, коли Захар був убитий. Дівчина увімкнула відео і шарахнулась. На ньому детально був знятий процес убивства чоловіка. На останніх кадрах убивця ножем вимальовував будиночок під столом у квартирі Агати...