Глава 15

Дарина: "Як там поїздка? Стосунки покращились?"

Олекса отримав на свій телефон повідомлення і важко видихнув, розуміючи, який цікавий кінець мала подорож до Франції.

Олекса: "Все повернулось просто жахливим чином..."

Дарина: "Що сталось?"

Олекса: "Це довга, жахлива історія."

Дарина: "Можемо зустрітись, якщо хочеш розповісти, я вислухаю і може щось підкажу."

Олекса: "Я б з радістю, але не можу залишити Агату одну."

Дарина: "Щось дійсно серйозне?"

Чоловік важко видихає і раптом отримує дзвінок від своєї дівчини.

— Так?

— Я зараз їду з подругою до похоронного бюро, вона мені там допоможе. Після цього залишусь у неї на ніч.

— А ти не хотіла мене спитати, чи можеш ти залишитись на ніч у подруги?

— Я твоя дівчина, а не донька, — відповідає Агата і скидує виклик.

— Самозакохана дурепа! — кричить собі Олекса і кидає телефон у сторону, але, раптом, знов отримує повідомлення: Та кому там ще що треба?!

Дарина: "То що? Зустрінемось?"

Чоловік розмірковує, йому б дуже хотілось пожалітись на Агату, яка сьогодні буде не вдома, і на своє тяжке життя. Що не так із цією жінкою? Чому "дівчина мрії" зі сторінок книжок не відповідає його сподіванням? Від цього книжкового хробака одні проблеми! Чому все не може йти гладенько, так, як хочеться Олексі?

Олекса: "Давай після роботи у мене вдома? О 20.00. Я замовлю доставку на вечерю, чого бажаєш?"

Дарина: "О, я б поїла салат Цезар, не люблю наїдатись на ніч, але таке обожнюю! Можливо вина?"

Олекса: "У мене вдома є хороше вино, пригощаю."

Дарина: "Тоді до зустрічі."

Олекса вимкнув телефон і розкинувся у своєму кріслі, потираючи очі.

— Агата б замовила пів ресторану, а Дарина дійсно справжня дівчина, їй достатньо салату на вечерю, — чоловік голосно зітхає і розуміє, що йому доведеться довго працювати над тим, щоб приборкати Агату і підлаштувати її під себе, — Боже... а вигляд Агати? Їй же начхати як ґудзики застібнуті на сорочці. Чорт... вона ще й займалась ММА, це не заняття для дівчат! Як повинен себе чоловік почувати поряд із такою жінкою?

Справа наближалась до вечора. Олекса повернувся додому і почав готуватись до зустрічі з Дариною. Готуючи тарілки і шукаючи те хороше вино, чоловік думав про Агату. Враз він почав вважати її хвойдою, бо замість того, щоб сидіти вдома зі своїм хлопцем, приготувати вечерю і добре провести час разом, дівчина обрала якусь подружку! При чому подружка взялась хтозна звідки! Чи це подружка взагалі? Хоча який дурень може покохати таке дівча? Олекса ж дає їй останній шанс на щасливе життя, а вона навіть не може цим шансом скористатись! Вмить злість чоловіка накипіла і він злісно поставивши бокали на стіл, повільно видихнув, намагаючи вгамувати лють, думаючи про те, що Агата зараз йому зраджує.

— Та кому вона треба? Чи я не бачив її голою? Їй би фітнесом зайнятись! Ні сідниць, ні грудей, зате прес — навіщо він жінці?! Жінка повинна бути худою, із гарними формами, жіночною, а не із тілом, як у чоловіка!  Кому вона треба із такою зовнішністю і таким характером?!

Різко у двері подзвонили, це прийшла доставка, а одразу за нею і Дарина. Вона була, як і завжди, гарно вбрана, цього разу, хоч і в холодну погоду, це була коротенька чорна сукня і, звісно ж, зимові чоботи на підборах. Олекса попіклувався про свою гостю, допоміг їй зняти пальто і люб'язно посадив за стіл. Дівчина граційно, ніби кішка просковзнула до столу, подарувавши Олексі приголомшливу усмішку, потім — вираз її обличчя різко змінився. Очі з веселих перетворились на стурбовані і Дарина спитала:

— То що сталося, Олексо?

— Попри усі її мінуси, я все одно давав їй шанс на те, щоб бути моєю коханою, але... — чоловік потиснув плечима і закивав головою зі сторони у сторону.

— Але? — зацікавлено питає дівчина.

— Але у поїздці я дізнався, що сюжети для своїх книг вона бере з реального життя. Це стало останньою краплею.

— То в чому проблема? Багато письменників надихаються ситуаціями з реального життя.

— Ти читала її книги? Сюжети навіжені, як вони могли бути взяті зреального життя?!

— Ти ж ними так захоплювався, що ж тепер?

— А тепер, я знаю, що у п'ятнадцять років Агата довела свою однокласницю до самогубства, спланувавши це. Тепер я знаю, що вона спланувала своє зґвалтування. Тепер...

— Що? — злякано перепитує Дарина.

— Я серйозно!

— За таке можна і засудити, але я заплющу очі на це, через те, що Агата твоя дівчина.

Олекса голосно зітхає і наливає у бокали вино, запрошуючи дівчину до вечері.

— Вона навіжена. Ще я дізнався, що вона присвятила досить велику частину свого життя професійному спорту — ММА. Уявляєш? І не захистила себе тоді! А я взагалі навіть не знав про те, що вона була спортсменкою, чому вона мені цього не розповіла?

— То чого ви раніше повернулись? — питає Дарина, бажаючи дізнатись точну причину їх повернення.

— Її брата вбили.

Дарина здивовано поглянула прямо в очі Олексі. Але її погляд змішував стільки емоції, що неможливо було розібрати, що саме вона відчувала. Це був подив і жах. Та враз з її вуст якось досить невпевнено прозвучало:

— Тобі напевно зараз важко? — жалібливо питає Дарина, — стільки проблем навалилось...

— Так, але я впораюсь.

— А де зараз Агата?

— Сказала, що сьогодні залишиться у подруги, але в неї ніколи не було друзів. Звідки б вони так різко взялись? Хоча дівчина вона вродлива, може то не подруга, а хтось "цікавіший"? — наголошуючи, каже Олекса.

— Думаєш, вона знайшла коханця, з яким зараз знаходиться одразу після загибелі свого брата? — питає Дарина, підказуючи чоловікові, що у нього не вистачає клепок.

— Ясне діло! Ти так мене розумієш, краще за неї! — каже Олекса і залпом випиває свій бокал вина.

— Неприємно... — награно каже Дарина, хоча чоловік не звертає на це уваги.

— Вона ще й жере як не в себе! Дарино, вона була моєю мрією, розумієш? І вмить — сама ж себе зарила...