Агата Кларк

Глава 9

Олекса: "Агато, я чекаю тебе назовні".
Олекса: "Вже кілька людей вийшли, ти скоро?"
Олекса: "В ресторані вимкнули світло, думаю, там вже нікого. У тебе сів телефон, чому не відповідаєш?"

Пропущений виклик (4)

"Чому вона мене ігнорує?"

Олекса турбувався, чи не вирішила кинути його Агата. Чому ж тоді вона не відповідала на його повідомлення?

Раптом на телефон Олекси прийшло повідомлення:

Дана: "Пробачте, що пишу так пізно, але Ви з Агатою?"
Олекса: "Ні, я досі на неї чекаю, вона не в ресторані?"
Дана: "Її покликав шеф до себе, думаю, Агата досі у нього".
Олекса: "Так пізно?"
Дана: "Можливо щось сталось? Ресторан зачинений?"
Олекса: "Так, я не можу потрапити у середину. А що такого може статись?"

Дійсно.

Олекса: "Ви натякаєте на щось?"
Дана: "У мене є ключ від заднього входу, я живу недалеко, скоро буду, нікуди не йдіть, чекайте!!!"

Чоловік наближався все ближче і ближче до дівчини, не даючи їй змогу вільно дихати. Своїми скаженими очима він пробігся по всьому її тілу і зупинився на тонкій шиї. Шеф сильніше притиснув Агату до стіни і впився у її шию своїми шершавими губами і гнилими зубами. Дівчина не хотіла розплющувати очі і бачити той жах, який відчувала. Чоловік ставав все ближчим до неї...

Раптом почувся стукіт у хиткі, дерев'яні двері, а потім і важке гупання по ним, враз двері відхитнулись і були майже з корінням вирвані зі стіни, у кабінеті миттю опинились ще четверо людей: налякані Олекса і Дана та два поліцейських. Спійманий на гарячому шеф одразу ж почав виправдовуватись і одягати на себе штани, намагаючись сховати усім видимі сліди злочину. Дана вмить заплакала і рвонула до Агати, накриваючи її своїм пальто і турботливо обіймаючи та поплескуючи по спині.

— Ви підозрюютесь у скоєнні зґвалтвування, 152 стаття Кримінального кодексу України, — один із поліцейських швидко підходить до чоловіка і надягає наручники, потім до нього підходить товариш і вони разом виводять злочинця.

Це було сплановано? Ні, не шефом, ні... Агатою. Вона це спланувала... вона це спланувала лиш для сюжету? Це занадто жахливо, занадто жорстоко для того, щоб бути просто сюжетом. Це занадто жорстоко і страшно для самої дівчини. Вона справді пішла на це тільки з одною метою? Як тоді, ще будучи підлітком, коли вона перейшла до ліцею тільки через цікавість зіграти придуману роль?

Зараз темна, глуха ніч. Таке відчуття, що навіть закричавши що є сили посеред міста — ніхто не почує. На вулиці мертва тиша. Ніби зараз лиш четверо не сплять, сидячи на кухні, де перегоріла одна із двох лампочок, вона була і без цього темна, але зараз, при такому світлі, можна було побачити лиш опущені на стіл голови.

— Його побачили на місці злочину аж четверо людей, не враховуючи тебе, ти точно виграєш суд, — тремтячим голосом каже Олекса, не відриваючи погляд від столу.

Дана різко підняла очі і закричала:

— Ні! Слухай, ти знаєш із ким зв'язалася?! Ти не виграєш суд, тобі краще сказати, що... нічого не було!

— Як не було?! — сердито гепає по столу Олекса: Що ж це тоді?!

— Агата не перша! Думаєш, цьому довбню тільки зараз у голову стрельнула ідея познущатись над милою дівчинкою?! Вона не виграє суд, а виступивши проти, стане ціллю поганих людей! Розумієш?... — із благаючим поглядом каже Дана.

Агата та Захар не беруть участь в розмові і не дивляться одна на одного, лиш опустили важкий погляд.

— Яких це поганих людей?! — гнівно питає  Олекса.

Агата нагострила вуха на розмову.

— Я... не знаю... 

— Тобто?! Тоді... що значить вона не перша? А ти не могла попередити?!

— Я!... 

— Вона попереджала, але це не допомогло, — відповідає Агата, нарешті подивившись на свого хлопця, — її очі показували сум і сором, ніби вона не бажала спілкуватись із Олексою.

— А як це взагалі мало допомогти? — питає Захар, так і не наважившись підняти погляд.

Олекса задумався і справді не зміг відповісти.

— Ти ж не подаси до суду, правда? — питає Дана.

— Його спіймали на гарячому, тому суд буде у будь-якому випадку, він уже у відділку. Інша справа — що я скажу, — відповідає Агата, знаючи усю систему судового процесу.

— Агато, у мене є знайомий адвокат, вона справді гарна у своїй справі, я можу із нею зв'язатись і тоді ти точно виграєш суд! — пропонує Олекса.

Агата задумалась. Так, це може допомогти їй виграти суд, але наймати адвоката не входило в її плани.

— Якщо є хороший адвокат... варто спробувати... — доповнює Дана, в якої з'являється віра у світле майбутнє.

— Зараз уже третя ночі, я хочу спати, тим більше вранці на мене чекає купа справ. Як і на вас, — каже Агата і, вставши зі свого стільця йде до своєї кімнати.

— Я вас проведу, — пропонує Захар і веде Олексу та Дану до виходу, а після йде до кімнати Агати.

Брат стоїть перед зачиненими дверима сестри і важко видихає. Кілька годин тому його сестру... що робити, якщо це стається? Що робити, якщо це стається із твоєю рідною людиною? Сестрою? Ще й близнючкою... Що, коли ця людина — твоя дівчина? Що потрібно відчувати? Тобто, почуття ж не контрольовані, але ж не можна відчувати, наприклад, огиду? Захар відчуває страх. Якщо розділити світ на чорне та біле, то до якої б сторони долучилась Агата?

— Агато, — каже Захар, різко заходячи до кімнати сестри.

— Хочеш поговорити? — питає Агата, стоячи до нього спиною та шукаючи піжаму у шафі.

— Що я повинен зараз відчувати? — питає чоловік тремтячим голосом, чим сильно лякає сестру.

Агата повільно зачиняє дверцята шафи і повертається до брата, просто чекаючи, чи скаже він щось ще.

У кімнаті тиша, Захар повторює питання:

— Що я повинен відчувати? Ти ж написала стільки книг, описала стільки емоцій, якби це був сценарій у твоїй книзі, що б Я відчував? — ледве стримуючи сльози питає Захар.

— Що завгодно. Гнів, огида, страх, а можливо радість але...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше