Глава 7

Агаті дуже подобався той факт, що Олекса був у ній зацікавлений. Що правда, вона ще із самого початку розуміла, що чоловіка цікавить лиш її ім'я, хоча той усима своїми діями показував, що Агата йому подобалась як дівчина. Минули майже 2 тижні з моменту їх першого знайомства, а Олекса не припиняв нагадувати Агаті про себе, робив усе можливе, щоб сподобатись їй. Кожного Божого дня він їй писав, пропонував десь погуляти (влаштовуючи завуальовані побачення), відвідував ресторан, в якому та працювала тощо. Чи змогла б людина робити таке, цікавлячись лиш іменем? Певне що... Хто знає, але й Агата вже сумнівалась, що Олексу цікавило тільки її ім'я, як у його улюбленої письменниці, вона намагалась не забувати про своє перше враження і те, як часто чоловік говорить саме про Агату Кларк з Агатою Кларченко. Спочатку, дівчина хотіла познайомитись із ним, бо така ситуація (зустріч із по вуха закоханим у неї фанатом) траплялась із нею вперше, Агата хотіла відчути і запам'ятати ці відчуття поряд із Олексою, які б потім, можливо, таки стали їй у нагоді. Але це б зайняло 1-2 дні, а тоді дівчина б обірвала із ним будь-який зв'язок, зробила б усе можливе, щоб вони більше не зустрічались і на цьому, за проханням брата, все б закінчилось. Та Олекса почав проявляти до неї занадто багато уваги, навіть їхав у Київ з нею на літературний вечір, через це все Кларк не могла його здихатись, хоча, можливо, просто не хотіла.

Але чоловік, приділяючи стільки уваги і часу Агаті, зовсім забув про свою потенційну наречену, яку зустрів того ж дня, на кілька хвилин раніше. Хоч той і сказав мамі, що зустріч із Дариною лиш зустріч, а не побачення, і продовження "романтичної історії" не буде, та варто лиш було Клавдії Тимофіївні почути, що той вечір у ресторані із чудовою дівчиною-адвокатом пройшов просто прекрасно, то вона одразу ж зрозуміла, що діти підходять одна-одному, тому їм варто ще трохи ближче познайомитись, а потім вже впевнено у смокінгу і білій весільній сукні прямувати до будівлі РАЦСу.

Дарина: "Клавдія Тимофіївна вже повідомила тобі про те, що вона з моїми батьками вже планують наше одруження?" — Олекса лежав на своєму ліжку, накривши очі передпліччям правої руки і переварюючи щойно сказану його мамою інформацію, як раптом на його телефон гучно надійшло повідомлення від його нареченої, а потім, раптом, ще одне.

Дарина: "Пробач, не привіталась, просто сильно здивована тим, що щойно почула від батьків".

Олекса нарешті опустив руку зі своїх очей і в момент зрозумівши, що, можливо, йому написала Агата різко взяв телефон до рук. А потім знов розчарувався, коли його осяйнула реальність.

Олекса: "Мама сказала мені це кілька хвилин тому".

Дарина: "Буду казати за себе. Я не така стара, щоб батьки так хвилювались про мій шлюб. Мені 30, а не 50!"

Олекса: "Я б теж не хотів фіктивного шлюбу".

Дарина: "Я поговорю з батьками ще раз, але через те, що ми обидва самотні і ні в кого не закохані, є велика вірогідність, що в мене нічого не вийде".

Чоловік прочитав повідомлення і розуміючи, на скільки ситуація неприємна навіть не знав що відповісти, тому ще кілька разів перечитав надісланий Дариною текст, як раптом, на його телефон постукало ще одне повідомлення.

Агата Кларк: "Я купила нам квитки на потяг на післязавтра, він прибуває о 13:10, в Києві ми будемо вже о 19:37".

Чоловік миттю відкрив чат з Агатою.

Олекса: "Навіщо ти витратила кошти на мене, сказала б і я купив сам! Я поверну тобі при зустрічі, скільки коштував квиток?"

Агата Кларк: "Ти завжди за мене платиш, вважай, що це просто вдячність".

Олекса: "Як скажеш, але попереджай про свої дії наступного разу, добре? Тим більше, якщо ти збираєшся зробити щось відповідальне о дванадцятій ночі".

Повідомлення прочитано.

"Вона не збирається відповісти?" — подумав Олекса.

Агата вийшла з мережі.

На телефон Олекси знов надходить повідомлення:

Дарина: "Ти ж ні в кого не закоханий, таємно від усіх?"

Вже зовсім скоро настав день поїздки у Київ. Олекса чекав Агату біля її під'їзду, а Захар давав сестрі останні настановлення:

— Нічого не начуди, ясно?

— Це лиш літературний вечір, прочитаю свій твір, послухаю інших, дам автографи читачам і додому. Я пропонувала тобі поїхати зі мною.

— Мені це не цікаво, — незадоволено відмовив Захар.

— Я пішла, — сказала Агата відчиняючи вхідні двері і виходячи до ліфта і викликаючи його.

— Подзвони або напиши коли вже будеш у готелі, добре?

— Добре, — сказала дівчина заходячи до ліфта.

Агата спускалась вниз, ще раз подивилась на свої білі кросівки, а потім і на себе цілком у дзеркало. Сьогодні вона у зручному чорному спортивному костюмі і чорному пальті, а ще із білим наплічником, в якому дівчина склала усі потрібні їй речі на кілька днів. Звісно ж, на завтра їй потрібен був інший одяг і взуття, не таке зручне, як сьогодні, тому його вона поклала одразу ж, а ще палетку тіней, туш і бальзам для губ. Також дещо перекусити і попити в дорогу: локшина швидкого приготування; горішки і вода. Документи, гроші, телефон, зарядка — все це теж відправилось у середину. На 3 неповні дні не потрібно було багато речей, цього цілком достатньо.

Агата подивилась на себе у дзеркало, посміхнулась собі і раптом, її це трохи розсмішило, щойно ліфт спустився на перший поверх, дівчина з усмішкою вийшла на вулицю, де на неї вже чекав Олекса.

— Ти вчасно, секунда в секунду, — здивовано промовив чоловік, вдивляючись у свій годинник.

— Привіт.

Чоловік посміхнувся і відкрив двері Агаті до переднього сидіння, допомагаючи їй сісти, а потім і сам сів за кермо і завів автівку, вирушаючи з місця.

— Слухай, я тут подумав, як щодо готелю? Ти щось вирішила, чи будемо шукати на місці?

"Як цікаво, я вирішила проблему із квитками, чи повинна я вирішувати ще й задачу з готелем за нього?" — подумала Агата і задоволено посміхнулась. Хоч слова Олекси їй були неприємні, але, все ж, ситуація цікава. А Агаті подобалось все, що було для неї цікавим, не важливо хороше чи погане.