1 частина

Шоста ранку в Японії завжди метушна не дивлячись на ваше місцезнаходження чи професію.

Модельна студія "INBLOOM" готується до відкриття нової сезонної колекції осені. Дизайнери підготували шикарні плаття, яких доповнюють легкі хутряні накидки. Одного разу вони стикнулися з протестами через хутро, але швидко довели споживачам та журналістам, що використовують штучний матеріал. Тому INBLOOM доки що вважається найнеконфліктнішою в Японії. 

Світло в студії горіло 24/7. Стукіт взуття і шелест паперів тут звучав частіше, ніж "Доброго ранку". Моделі як завжди метушились перед фотосесіями або офіційними зустрічами. Проте декому вистачало часу на все, і трішки більше. Наприклад амбасадори, певно, вже звикли до такого графіку. Або просто не хочуть здаватись слабкими. Деякі з них мають свої окремі кімнати в яких вони заповнюють анкети, які компанія не встигла зробити. Деякі там живуть, бо просто немає часу їздити додому.

Деякі сваряться в одній із таких кімнат зі своїми асистентами. 

– Кицю, скільки разів я тобі казала, що мені потрібні бордові підбори, а не червоні?

Знайомтесь, це —  Сора, головне обличчя бренду. Її асистентка знову переплутала кольори. Здається, вона дальтонік? 

– Перепрошую, я зараз принесу інші, – дівчина розвернулась, щоб вибігти з кабінету. 

– Вже пізно. В мене немає часу на твої, – Сора нахилилась, щоб застібнути ремінець на взутті, – помилки. Краще повідом Стефанію, що я вже готова. Я не хочу ще пів години чекати своє таксі.

Дівчина підхопила сумочку, котра найбільше підходила під спідницю, та чорне пальто. Сьогоднішній дрескод на співбесіду – темно чевроний з чорним, і бажано шовк. Тому Сора вдягнула червону шовкову сорочку, чорну спідницю-олівець, чорне пальто і червоні підбори, хоч і хотіла бордові.

Такі співбесіди проходили щомісяця, моделей записували до декількох журналів, а ті обирали хто їм більше підходить. Минулого разу блондинка була на фотосесії Nylon Japan, після якої попит на неї піднявся ще більше.

За годину Сора прибула до першого агенства. Привіз її туди білий лексус. Поглянувши в вікно дівчина побачила чергу з журналістів і папарацці. Нічого нового.

– Getting tired of this, – мовила вона, відчиняючи двері, проте її обличчя сяяло від посмішки. Все ж фото мають вийти гарними, навіть для Getty images. 

Швиденько дійшовши до зали очікування, дівчина врешті змогла розслабитись. Поміж неї були не менш популярні моделі, тож приховувати, що вони живі потреби немає.

– Сора! Привіт! – почувся дзвінкий голос.

– Привіт, Міо. Теж на кастинг?

– Так. Компанія нещодавно ледве не впала, тож вхопились за цю можливість як тільки змогли, – сміялась давня знайома. Компанія, в якій вона працює, ніколи не підіймалась в рейтингу вище за 20 місце.

– Приємно бачити, що всі дотримались дрескоду. Це естетично задовільняє.

Міо кивнула.

– Я піду візьму нам випити. Кава чи шампанське?

– Воду. Тільки початок дня, Міо.

– Та ну тебе, – дівчина махнула рукою і попрямувала до стенду з напоями.

Через декілька годин співбесіда нарешті закінчилась.

– Але це не значить, що закінчились справи на сьогодні! Вам ще потрібно заїхати на виставку картин, в якості супроводжуючиї пані Міко, – лепетіла асистентка, стоячи поруч з авто Сори.

– Скільки часу це займе? Я доволі втомилась.

– Е-е. Ну десь дві години точно вам там треба побути, так як японці не часто бачать таку зовнішність як у вас.

– Таку зовнішність? Висвітлений блонд і slavik риси обличчя? Чи як вони їх там називають, – фиркнула дівчина.

– Але все ж. Побудьте там зо дві години, потім можете бути вільними. Пані Міко дозволила вам піти в бар, але ввечері, бо вам о третій потрібно зайти підписати документи. 

– Гаразд. Надішли мені повний розклад на сьогодні, по порядку, – блондинка відчинила двері і сіла в авто, намагаючись пов'язати в голові все, що їй прийдеться сьогодні виконати.

О десятій вона дісталась додому. Пів години обирала, що їй вдягти на виставку. Декілька годин займалась домашніми справами і відпочивала. О другій дня до неї навітався стиліст, щоб зробити укладку волосся і підправити ранішній макіяж. Також, він приніс їй обід – салат з тунцем та пляшку вина.

– Вино? Мені за годину потрібно бути на виставці..

– Я знаю, Сора. Але вам так само треба розслабитись. Власник картин не любить, коли його, так би мовити, представники виглядають скуто.

Дівчина пару секунд думала, чи не правий він, а потім вирішила, що яка тому власнику різниця, яким чином вона розслабляється?

Тож вони трішки випили. Настрій і справді піднявся. Ще й згадка про те, що вона зможе піти в бар ввечері додавала енергії та надії на хороше закінчення дня. Можливо, вона підчепить там якусь хорошу дівчину, якщо пощастить. Більшість японок відмовляються на одну ніч, особливо з жінками. Дивно, але вони довіряють іноземцям хлопцям більше, ніж дівчатам.

Гаразд, думки щось зовсім не туди пішли, Сора. Спочатку виставка, а потім вже розважайся.

– Як ваші справи, пані Міко? – спитала Сора, дружньо обіймаючи свою директорку.

– Все гаразд. Зараз зробимо вигляд, що нам цікаво тут, і підемо по своїх справах. 

Жінка посміхалась, обіймаючи ту у відповідь. Вона дуже добре виконує свою роботу.

Власник галереї одразу помітив своїх улюблених гостей. Ба більше, він прорвався крізь натовп спеціально, щоб привітатись з ними.

– Міко? – ввічливо запитав чоловік, хоча й добре знав, що то вона. Це більш етикет, ніж цікавість.

– О, Даніель. Вітаю. Чудова виставка.

Вони потиснули руки.

– Це представниця нашої студії — Сора. Сора, це власник цієї галереї — Даніель.

Сора хотіла вже простягнути руку, та згадала, що тут так не прийнято. Дівчина нахилилась в дев'яносто градусів.

– Чула про вас тільки хороше, – широко посміхалась вона. 

Чоловік вальяжно розсміявся, злегка вигнувшись назад.