Афганський облом Сталіна

  В ці трагічні часи нашого народу, я продовжую свій цикл науково популярних книг ,про країни i  народи , якi зуміли перемогти значно могутнішого противника. 
 Сьогодні я вам розповім про першу спробу Радянської імперії , окупувати Афганістан. 
  Перший вод , тоді ще Червона армія ( радянською вона стане в січні 1943 року) відбувся в 1929 році. За декілька років до цього , 24 січня 1924 року , після тяжкої хвороби мозку !, помер творець Радянської імперії Володимир Ульянов, більш відомий під партійною кличкою Ленін. Після його смертi, трон нової імперії , зайняв Йосип Віссаріонович Сталін. 
 Як i будь-якому новоспеченому монархові, як його не назви - цар, імператор, секретар партії, або ж президент федерації - йому була необхідна перемога. Конче були потрібні лаври завойовника. I тут взору кривавого диктатора ,потрапив  Афганістан. 
 Справа в тім,  що саме туди пішли залишки розбитого руху " Басмачів" - партизани Середньої Азії. Разом з залишками "Білого руху" , їм вдалося вийти на Британію. Отримавши підтримку з закордону, вони переходили кордон, проводячи диверсії. Підривалися мости, залізниці, громилися військові частини, ліквідовувалися політичні i військові чини на містах. 
 Не бажаючи миритися з таким положенням , Кремль приймав міри. Проводилися бомбардування авіацією Червоної армії, районів скупчення противника. Але тут, несподівано, за Афганістан вступилася світова спільнота. 
 В той час, престол Афганістані , займав Аманнула-хан. Як на монарха, досить таки пристойна людина. Маючи проєвропейські погляди, він почав масштабні реформи
 Обмежив владу радикальних мусульман, заборонив шлюби з неповнолітніми, впроваджував загальну початкову освіту. Аманнула-хан зміг добитися визнання своєї держави, він налагодив економічні i політичні відносини з світом. 
 Цими кроками , монарх заручився допомогою заходу, але розізлив радикалів у своїй державі. Радикальні мусульмани, які втратили владу в державі, підняли повстання. Люди, які століттями жили в середньовіччі, боялися будь-яких змін. Тому і підтримали старий порядок. I в цей момент, Сталін вирішив що пора. 
 За його наказом, були  сформовані загони "Зелених чоловічок". Всі "солдати" були переодягнуті в форму збройних сил Афганістану, надавалася перевага кадрам з Середньої Азii, якi мали схожу з Афганцями зовнішність. 
 15 квітня 1929 року , частини "Нас там нет" пересікли кордон з Афганістаном. На перших етапах, користуючися підтримкою Червоної армії, загони досить швидко просувалися в бік Кабулу, столиці Афганістану. Настільки швидко, що Сталін зустрівся з міністром іноземних справ Афганістану, i заявив, що з кордону його люди йдуть надати братню допомогу. Про яку, його взагалі-то не просили. I тут сталося не сподіване. 
 По даних радянської розвідки, в середині Афганістану , воювати ні з ким. Основні сили були розташовані на кордоні, бойові дії урядових військ, з радикальними мусульманами , проходили в районах великих міст i в столиці. 
 Подолавши спротив прикордонних частин, i ізолювавши повстанців в певних районах, командування Червоної армії вважало що шлях на Кабул буде вільним. Але замісць цього, воювати довелося  з усіма. Місцевим було байдуже  ,урядові війська , інші племена, чи іноземні  окупанти зайшли чужинці. Отже їх треба вибити , без жодних переговорiв. Частини "Нас там нет" зав'язли в боях з місцевими. 
 Після того , як план швидкого захоплення зірвався, Сталін захотів утримати те, що є. Але i тут не склалося.
 Монархові Афганістану, не вдалося втримати владу. Він перебрався до Європи. Де i розповiв світові про участь Сталіна в цих подіях. В Кремль пішли дипломатичні ноти " Кого ви там захищаєте? Монарх у нас.Кому ви там допомогу надаєте?".
 Деякий час з Москви йшли відповіді - "Нас там нет". Доказів не було, девіз Сталіна по житті -"Робить все що хочете. Не лишайте свідків, i доказів".  Але світ повірив прогресивному монархові, а не спеціалісту з ексiв. 
 "Екс" - Експропріація Експропрійованого. В переклади з більшовицької , на людську - грабежі i розбій. По молодості років , Сталін - Коба - Джугашвілі, при народженні, грабував банки в дусі Дикого Заходу. I його , як спеціаліста в такій незамінній для більшовиків справі , взяли в партію. 
 Під тиском міжнародної спільноти, i  поставши перед перспективою повномасштабної війни, Сталін відступив.

  Останні дні , це безумовно найтрагічніші в історії сучасності нашої держави. Але історія знає приклади , коли значно слабші держави і нації перемагали тих, кого здавалося перемогти не можливо. Сьогодні був лише один , з багатьох таких прикладів , i я Лео Нур , беруся , по мiрi власних сил i об'єктивних причин, розповідати вам про них. Вважаю що такі факти , в сьогоднішній час , мають всиляти здоровий оптимізм в людей. Бо якщо тоді, в них вийшло, то i в нас , зараз вийде. 

 Слава Україні!!! Єднаймося і тримаймося!!!