Розділ 18 Це все вже було

Афелія Віндор

– Король Еульменії, Рагнар та королева Ельвія, – оповістив герольд після того, як стих звук труб.

– Ой, тут так задушливо, – пожалілася я братам, старанно обмахуючись віялом.

– Афо, тобі погано? – турботливо запитав Ремес.

От він і попався! Ремес завжди був більш турботливішим за Ромена.

– Мені потрібне свіже повітря.

– Афо, зараз не час, – шикнув на мене Ромен. – Король ось-ось відкриє бал.

– Гаразд братику, тоді ти просто піднімеш мене з підлоги, коли я зомлію від нестачі повітря. А то негоже лежати, коли король виголошує промову.

– Добре, йди. Але швиденько! – прошипів Ромен.

– Я буду дуже швидкою. Лише освіжуся на балконі, – повідомила я братам, а сама вже поспішала до того самого балкона, в якому бачила своє спасіння.

Двері зачинилися, відгороджуючи мене від метушні у залі. Споглядаючи нічну столицю, я слухала, як Рагнар оголошує відкриття балу, і поступово заспокоювалася. Ось зараз дракон вибере когось іншого для танцю, і можна буде повертатися назад, доки братики нічого не запідозрили.

Повернулася обличчям до дверей і завмерла.

– Потанцюєш зі мною? – напроти мене стояв дракон і, як і минулого разу, протягував до мене свою руку. Без рукавички!

«Ні! Ні! Ні!» – волало все всередині мене. Я ж тебе вже відправила танцювати з іншою, а ти стоїш тут переді мною! Який план зіпсував!

Ну чому це повторюється знову? І як я могла не почути, що він зайшов на балкон?

Але я знову вклала свою руку в його, і дракон закружляв мене у танку під віддалені звуки музики. Цей танець був не таким, як попередній. Тут не було занадто яскравого світла, а також безлічі танцюючих пар. Ми були лише удвох. Його руки, що вели мене у танці, були такими гарячими, що я навіть забула про прохолоду ночі. І знову це поколювання. Воно нікуди не зникло. Ніби магія перетікає туди-сюди. Але ж такого не може бути?

– Чому ти втекла на балкон?

– В залі було душно, – я вирішила не відходити від своєї легенди, яку розповіла братам.

– А мені здалося, що ти від когось тікала. Ти так швидко покинула зал.

Ох, а він виявляється слідкував за мною! Це я не передбачила. Музика стихла і дракон з деякою заминкою мене відпустив.

– Дякую за танець. Ходімо до зали?

– Я ще подихаю свіжим повітрям, – заявила дракону.

А ще я хочу знову змінити хід подій. Але цього дракону я не сказала.

Я стояла поруч з братами і страшенно нервувала. Цього разу пішло щось не так і Рагнар затримувався. А я не знала, що мені тепер робити. Нарешті план дозрів у моїй голові, і я одразу перейшла до втілення його в життя.

– Щось мені зле, – я активно обмахувалася віялом, закриваючи своє обличчя, щоб брати не помітили головного: як я випиваю зілля. Це просте нешкідливе зілля, яке придає обличчю зеленкуватого відтінку. Його ефект нетривалий, тому діяти потрібно швидко.

– Афо, що не так? – запитав Ремес.

– Братику, та вона ж уся зелена! – стурбовано мовив Ромен оглядаючи мене.

– Схоже, мені потрібно у вбиральню, – тихо повідомила я, і побігла на вихід.

Моє зілля гарно спрацювало, тепер би ще швиденько покинути зал, щоб ні на кого не натрапити.

Ще зовсім трохи і я вийшла в коридор. А тепер потрібно опинитися якнайдалі від цієї зали. Я пішла коридором у протилежний бік від виходу. Але встигла зробити лише декілька кроків і завмерла. З одного з кабінетів вийшов Рагнар і йшов прямісінько на мене. Отакої! Швидко метнулася до стіни і причаїлася в одній з ніш, з певними зусиллями запхнувши туди свою бальну сукню. Для цього довелося потіснити стародавню вазу. І добре, що в цій ніші була лише вона, а не обладунки якогось воїна. З ними могла б виникнути проблема.

Слава Абросу, Рагнар поспішав до бальної зали і не роздивлявся на всі боки. Поспішав, адже вже значно затримався. Коли Рагнар зник за рогом, я винирнула зі свого сховку і не знайшла нічого кращого, як сховатися в кабінеті, з якого щойно вийшов дядько.

– Рагнаре, ти щось забув? – пролунав знайомий голос.

Я аж завмерла біля дверей, які щойно закрила на ключ. Оце так попала! Швидко розвернулася, щоб впертися поглядом в дракона. Він ковзав по мені вивчаючим поглядом.

– Відьмочко моя, що ти тут робиш? – примруживши очі запитав дракон.

Від тебе ховаюсь! Волало все в середині мене, але вголос я цього не сказала. Мене стали насторожувати наші зустріч. Скільки я не змінюю перебіг подій, стає лише гірше! Кожна наступна зустріч стає більш усамітненою за попередню. Потрібно було взагалі не йти на цей дурнуватий бал!

– Не думала, що тут хтось є, – ступивши два кроки в бік, повідомила дракону. Безглуздо було стояти під дверима, які сама щойно зачинила на ключ!

– Тобі так не подобаються світські заходи?

– Я залюбки відвідую бали, але мені стало зле в натовпі, тому я вийшла прогулятися.