Розділ 17 Бал починається

Афелія Віндор

До палацу короля ми прибули двома каретами. Я, як і завжди, їхала з братами, які всю дорогу намагалися підняти мені настрій. До палацу ми мали під’їхати одними з останніх. Це була частина плану, як пояснив Ремес, адже всі повинні були побачити мою появу у бальній залі. На цьому всі пояснення скінчилися.

– Ремесе, скажи бодай щось! – благала я брата.

– Афеліє, не переймайся цим, все буде добре, – відповів за брата Ромен.

Оце їхнє «добре», ой як мені не подобалося. Адже воно супроводжувалося загадковими посмішками.

– Я ж повинна знати, що мені робити? – зайшла я з іншої сторони.

– Насолоджуся танцями та вечором, – порадив Ремес.

– Легко тобі казати! Це ж не тебе намагаються проти волі одружити, та ще й використати у своїх хитромудрих планах.

– Афо! Хитромудрі плани залиш на чоловіків, – видав Ромен.

Ну, звичайно! На чоловіків! Брати явно знали набагато більше, не дарма ж вони весь вечір провели з батьком в кабінеті, обговорюючи справи. А нас з мамою відправили вибирати наряди. Ніби це б мене відволікло. Добре, що в мене була підходяща нагоді сукня, тому я решту вечора жалілася Уросу про свою нелегку долю.

– Приїхали, – повідомив Ромен. – Головне не відходь від нас, та нічого не витворяй, – дав останні настанови братик, вискочив з карети і подав мені руку.

А я на мить застигла. Адже точно такі слова учора мені казав і дракон. Вони що змовилися?

Щойно я вийшла з карети, як брати взяли мене під руки і так проводжали до самої бальної зали.

Наша поява не лишилася не поміченою. Всі драконесси, що були присутніми на святі, повернули голови в наш бік. Що й казати. Брати у мене неймовірно вродливі, а тому всі ці дівчата намагалися привернути їхню увагу. Поки що – безрезультатно. Деякі намагалися підібратися до них через мене, але і тут їх спіткала невдача. Я не збиралася полегшувати драконессам життя, адже вважала, що мої братики самі оберуть собі пару. Коли прийде час.

Серед яскравого натовпу помітила дракона, який для таких урочистостей вибрав чорний сюртук з золотим оздобленням. І знову незвичний крій і надто дорога тканина, як для звичайного дракона. Зустрілася з ним поглядом і посміхнулася. Отримала кивок у відповідь. Відмітила, що сьогодні дракон був надзвичайно вишуканим і незвичним. Щось в його образі змінилося, але я не могла вловити це щось.

Перевела погляд і зблідла. З іншого боку від дракона стояв Етьєн зі своїм батьком. Вони щось жваво обговорювали, періодично кидаючи на мене погляди.

Зовсім поруч, у натовпі гостей я побачила гостей і маму з татом. Вони переходили від однієї групи гостей до інших. А от я з братиками стояла на місці. Ромен та Ремес, немов мої охоронці, не відходили від мене ні на крок.

Пронизливий звук сурми пролунав, змушуючи зал завмерти в очікуванні.

– Король Еульменії, Рагнар та королева Ельвія, – оголосив герольд.

Двері відчинилися, і до залу увійшли король з королевою. Важка парчева мантія розшита золотими нитками, спадала з плечей Рагнара, відбиваючи світло магічних вогнів. Король хотів показати свою силу, нагадати всім, хто тут господар. А от королева, у своїй ніжно блакитній сукні виглядала легкою і недосяжною. Залом пронісся шепіт захоплення, коли з’явилася Ельвія.

Вони пройшли залом до тронів, які розташовувалися в глибині на підвищенні.

– Радий вітати всіх присутніх на щорічному осінньому балу. Сьогоднішній вечір – історична подія, адже вперше за багато років ми вітаємо гостя з Сутінкового королівства. Після тривалих вмовлянь до нас нарешті прибув Аарон дер Тернерс.

Вся увага переметнулася на дракона, який стояв по праву руку від трону.

– Ми завжди раді приймати у себе таких друзів, – продовжив Рагнар, коли овації стихли. – Як завжди, сьогодні ще проведу важливі державні аудієнції.

Помітила, як кивнув Девон фон Меррерт і на його обличчі з’явилася задоволена усмішка.

– Але нехай всі справи почекають, адже сьогодні у нас бал, – голосно мовив король. – Щорічний осінній бал відкриє наш гість і мій друг Аарон дер Тернерс. Обирай свою пару Аароне.

Усі погляди звернулися до дракона, яким пильним поглядом оглянув зал. Аарон направився вглиб залу. Я відсторонено спостерігала за ним, поки не зрозуміла, що він йде до мене!

– Афеліє, дозвольте запросити Вас на танець, – дракон галантно протягнув мені руку і тут я нарешті зрозуміла, що було не так в його образі.

Рукавички! Їх сьогодні не було! Здивовано поглянула на дракона, але його обличчя залишалося незворушним. Відступати було нікуди. Весь зал завмер в очікуванні мого рішення, і я не могла відмовити йому тут привселюдно. Чи могла? На мить задумалася, але зрозуміла, що не хочу скандалу на рівні королівств. І що може статися від одного танцю? Та якби я й хотіла втекти, то в мене б не вийшло, адже поряд зі мною стояли мої любі братики, які не дали мені і кроку назад ступити. Вкотре докорила собі, що знову нічого не прочитала про сутінкових драконів, і вже вирішила, що обов’язково використаю магію часовороту, адже я про це подумала заздалегідь, і на моєму браслеті вже висить п’ять підвісок, які я готова використати будь-якої миті.