Розділ 15 Підслухані розмови

Афелія Віндор

Поєдинок вдався на славу. Я знову перемогла Флекстона, але якою ціною. Цей феєричний політ коштував мені два дні проведених у медичному крилі. І за ці дні я в повній мірі усвідомила, що могло тоді трапитися, аби Тінь не врятував мене. Те ж саме я встигла вже вислухати й від дракона, який провідував мене двічі на день. А от інших відвідувачів до мене не пускали. Це мене влаштовувало. От якби ще й дракона не пускали, то все було б набагато краще.

За час, проведений тут, я встигла добре обдумати і проаналізувати не лише поєдинок, а й свої відносини з професором дер Тернерсом. І якщо з поєдинком більш менш було все зрозуміло, то з іншим, навпаки, нічого не зрозуміло.

Він неодноразово приходив на допомогу: рятував від небажаного шлюбу з Етьєном, лікував відновлюючими зіллями, захищав від ректора, відновлював мій захисний контур та навіть пригощав вечерею!

Навіщо йому це? Чого прагне цей дракон? І чому його магія так вчепилася в мене? Адже, як я помітила, тіні клубилися лише навколо мене, і до інших їм не було діла.

І врешті-решт, потрібно було зізнатися самій собі, що дракон викликав в мені цілу купу емоцій. Його обійми були настільки хвилюючими, що я просто губилася в цих почуттях. Цей дракон повністю заволодів моїми думками. Потрібно щось із цим робити!

За два дні в медичному крилі я повністю відновилася і могла з чистим сумлінням повернутися в гуртожиток.

Зібрала нечисленні речі та вирішила відкрити портал до своєї кімнати. А що тут такого? Я вже встигла досконально проаналізувати поєдинок і розібрати всі помилки, яких я припустилася. А отже, зробила висновки. На полі бою все відбувалося напрочуд швидко, і я не встигла вплести ще одну точку в закляття, ту, яка мала б відповідати за висоту. Зараз же я зібрана і нікуди не поспішаю, отже, все має вийти. До того ж, мені потрібна практика.

Створила плетіння, уявила свою кімнату і стала вплітати ключові точки. Мить і я стою посеред кімнати в гуртожитку.

«У мене вийшло!» – зраділа я. Але радість тривала рівно до того моменту, як я роззирнулася довкола і зрозуміла, що це була не моя кімната!

За дверима почулися чиїсь кроки і я, не усвідомлюючи що роблю, кинулася до ванни. Ще не вистачало, щоб мене застали у чужій кімнаті! Завмерла і прислухалася.

В кімнату зайшло двоє. Важкі кроки вказували на те, що це дракони. Один з них зачинив двері і я відчула, як активувався захисний контур. От халепа! Мені ж треба буде якось вибиратися звідси! Але наступної миті я вся перетворилася в слух, тому що пізнала голос.

В кімнату увійшло двоє. Важкі кроки драконів змусили мене напружитися. Один з них зачинив двері, і я відчула, як активувався захисний контур.

«От халепа! – промайнуло в голові. – Як же я звідси виберуся?» Але наступної миті я завмерла, прислухаючись, бо впізнала голос.

– Я не можу повірити в те, що ти розповів! – мовив Рагнар.

Так, це був Рагнар, наш король і мій дядько. Що він забув в Академії драконів, та ще й в кімнаті гуртожитку?

– Доведеться повірити, – пролунав інший, не менш знайомий голос.

Невже це кімната дракона? І чому я така везуча?

– Як таке могло статися? – знову Рагнар. – Як він …

– Подробиць я не знаю. Лише те, що вже розповів.

– Отже, бал пройде так, як ти і планував?

– Так, все відбудеться за планом, – підтвердив дракон.

Бал? Про що йде мова? До осіннього балу у палаці короля лишилося два дні. І там, схоже, відбудеться щось важливе.

– Знаєш, Аароне, це все ще досить дивно для мене. Я от тільки-но говорив і знову…

– Я тебе розумію, Рагнаре. Це важко усвідомити. Але часу в мене обмаль, треба діяти швидко. Ти ж не хочеш віддати її цим заколотникам? – вигукнув дракон. – Наслідки можуть бути непередбачуваними.

Заколотники? Це ж що виходить? Невже фон Меррерти хочуть захопити владу? То ось чому вони так тісно втерлися в довіру до нашої сім’ї! Етьєн задурив голови моїм братам, а сам хотів одружитися на мені. Отже, він не помішаний на відьмах, він хотів отримати конкретну відьму, тобто мене. І все це через мою магію!

– Мені її матір голову відірве, якщо з нею щось трапиться.

– Не сумніваюся в цьому. То де вони можуть бути? Куди він її забрав?

– Якби ж я міг знати, – з розпачем протягнув Рагнар. – Їх маєток досить великий.

Про кого вони розмовляють? Що взагалі трапилося? Ще ж учора все було гаразд!

– Я не думаю, що вони в маєтку. Це ризиковано. Має бути ще якесь місце. Те, яке знаходиться під їхнім підпорядкуванням, але не на території маєтку.

– Є таке місце! – вигукнув Рагнар. – Це капличка в найвіддаленішій парковій частині Палацу. Вони давно взяли опіку над нею. Невже ти думаєш…

– Капличка! Так от що він затіяв!

– Аароне, що мені робити?

– Все як зазвичай, Рагнере. Проведи бал та повеселися. Хай все йде так, як має бути.

– Тобі потрібна допомога!