Розділ 14 Поєдинок

Аарон дер Тернерс

Схоже, я занадто розслабився у Сутінковому королівстві. Ні, звісно проблем у мене там вистачає, та ще й це прокляття, яке гнало мене аж сюди. Але це проблеми іншого характеру. Тут же, з першого дня знайомства з відьмою, я завертівся у такій круговерті, що в мене вже голова йде обертом. Тепер я розумію ректора Академії. Та він залюбки спихнув її в мої руки, і тепер радіє. Хоча прибирання в його кабінеті не пройшло повз нього.

Але відьма мене таки зачепила. Було у ній щось таке, що мої тіні линули до неї. Те, у що я ніяк не міг повірити. Оскільки їхав сюди зовсім не для цього.

Потрібно поговорити з Рагнаром. Він мене зрозуміє. До того ж, у відьми таки великі проблеми. Цей студент, який всіма силами намагається затягти її під вінець, досить дивний. Звісно, Афелія розповіла про його маніакальне бажання одружитися на відьмі, але було тут ще дещо: він цікавиться її магією, намагаючись вивідати бодай щось. Що ж, я його розумію. Мене її магія теж привабила, і я хотів би дізнатися трохи більше про неї. Зараз я маю лише здогадки, але і вони просто неймовірні. І знову потрібно поговорити з Рагнаром. Не подобається мені увага цього студента до моєї відьмочки.

Днями Рагнар буде в Академії, от і поговорю з ним. У мене до нього накопичилося досить багато питань.

А ще звернув увагу на її незвичний браслет. Я точно бачив на ньому п’ять підвісок! То як так сталося, що до кінця заняття їх лишилося три? І це при тому, що я очей не спускав з Афелії. Щось тут не так. А ще самі підвіски. В них відчувалася магія. Дивна, не схожа ні на що бачене мною раніше. Звичайно, відьма нічого не збиралася пояснювати. Іншого я від неї і не чекав. Вона досить мало говорить про свою магію. Ніби боїться чогось.

Я саме йшов повз полігон, де студенти практикувалися у бойовій магії. Тіні метнулися туди і я з великим зусиллям приструнив їх. Щось я тут втратив хватку. Моя магія вже мене не слухає. Придивився уважніше і помітив причину такої поведінки тіней. На полігоні Афелія вела бій зі студентом.

А це вже цікаво. Пройшов на трибуни і зайняв місце, щоб поспостерігати за нею. До речі, місце я заледве знайшов.

– Чому тут так багато студентів? – запитав молодого дракона, біля якого якраз знайшов чи не єдине вільне місце.

– Сьогодні турнір, – відповів він. – Третій курс бойовиків проти другого! – з захватом мовив він.

Бойовики? Що ж тоді тут забула моя відьма? Моя! Як давно я став так її називати?

– А чому на полігоні відьма? – озвучив я питання.

– Так Афелія на другому курсі бойовиків.

Отакої! Яке несподіване відкриття. А як же факультет просторової магії?

– І чому другий курс виставив її в такому важливому поєдинку?

– О! Ви зараз усе побачите, Афелія вміє дивувати. Тут майже всі зібралися заради цього поєдинку, – пояснив дракон, і я перевів свій погляд на полігон, де вже почався бій.

Суперник Афелії розпочав зі звичайних заклять, випробовуючи її та шукаючи слабкі місця. Відьмочка легко відбивала їх, не поспішаючи нападати. Здавалося, вона лише захищається, але я помітив дивні рухи її рук, а потім – як вона шепоче слова закляття. Афелія щось готувала, і це «щось» було досить складним.

– Які правила у цьому турнірі? – уточнив у того ж студента.

– В тому і вся краса, що правил немає. Можна показати все, чому навчився.

Он як. Тепер зрозуміло, чому біля відьмочки крутиться Тінь. Припасла «на всяк випадок», адже зараз він був не помітним для всіх окрім мене.

Афа вже включилася в поєдинок, використовуючи прості бойові закляття. Схоже, те, що вона готувала, приберегла на потім. Супротивники перестали вивчати один одного, і бій перейшов на новий рівень. Закляття стали сильнішими й складнішими. Просканувавши Афелію, я відмітив, що її захист тримається напрочуд добре. Але й супротивник у неї серйозний.

Закляття ставали все потужнішими, і обом було дедалі важче втримувати захист. Я відмітив, що їхні резерви значно виснажилися, а отже, скоро настане переломний момент.

– Тінь, – раптово вигукнула Афелія і між нею та драконом з’явився фамільяр, відволікаючи всю увагу супротивника.

Та й не тільки противника, адже спостерігачі аж підвелися на трибунах, аби краще розгледіти Тінь. І доки всі роздивлялися цю дивину, я помітив, як Афа відкрила портал і зникла. Слідом за нею зник і Тінь. Але далеко відьма вирішила не переміщатися. Портал відкрився одразу за драконом, на висоті трьох метрів!

Далі все відбулося настільки швидко, що ніхто й зреагувати не встиг! З порталу стрімко вилетіла відьмочка, падаючи на землю. За ці кілька секунд, поки вона летіла, я ледь встиг схопитися з місця та випустити тіні, але був далеко – надто далеко! Я побачив яскравий сполах закляття, яке Афа старанно готувала на початку поєдинку, і лише потім помітив, як тіні, обвиваючи її, створили захисний кокон. Афа, впавши на землю, перекотилася і, докладаючи зусиль, підвелася на ноги. Її супротивник, на якого ніхто не звернув уваги, лежав переможений.

– Перемогла Афелія Віндор. Другий курс бойового факультету.

Відьмочка, важко дихаючи, обводила переможним поглядом трибуни, допоки не наткнулася на мене. Здавалося, за час бою вона так не злякалася, як зараз. Так, відьмо, бійся, бо я маю, що тобі розповісти за отакі твої витівки. Я ж мало не посивів поки ти летіла до землі!