Розділ 8 Аарон

Аарон дер Тернерс

Чесно кажучи, приїхавши сюди, світ за очі від Сутінкового королівства, я й не сподівався знайти тут те, що шукав. Та й, якщо відверто признатися самому собі, я не знав, що саме мені потрібне. Не розумію, що гнало мене так далеко від дому і чому я вибрав саме Еульменію, але тут я на дещо натрапив.

Зацікавився вакансією просторового мага в Академії драконів. А чом би й ні. Часу в мене трохи є. Але яким було моє здивування, коли я дізнався хто буде моєю студенткою. Відьма! Щось мені одразу це не сподобалося, але ж не відступати на пів шляху. До того ж, це лише тимчасова підміна. На два тижні.

Але щось з цією відьмою було не так. Вона, мов вихор, влетіла в кабінет ректора, навіть не постукавши. А коли я побачив її, просто завмер. Неймовірно гарна і чарівна. Майже чорна сукня напрочуд їй йшла і лише підкреслювала струнку фігуру. Довге смоляне волосся вільно спадало майже до талії. А на обличчі сяяли яскраво зелені очі. Просто неймовірна краса. І до всієї цієї краси додавався бойовий характер. Його, до речі, вона одразу пустила в хід, вимагаючи у ректора нового викладача. Тобто мене!

Ректор ще щось розповідав, а я слухав його в пів вуха, оскільки сам в цей час вивчав відьму. Я ніяк не міг позбутися відчуття, ніби ми вже знайомі! Ніби я її вже бачив, і не один раз. Але як таке можливо? Я ж лише учора сюди приїхав! І якщо ще свої відчуття я міг відкинути, то поглянувши на магію, просто завмер. Тінь стелилася перед відьмою, тяглася до неї. А що ж відьма? Вона, як і решта людей та драконів, не мала бачити мою магію, доки я цього не схочу. Але поведінка відьми мене насторожила. Вона ніби ненароком переступила з ноги на ногу і випадково придавила батіг тіні каблуком. Я б і справді повірив, що все вийшло випадково, але її зухвалий погляд в мій бік миттю розставив крапки над і.

Схоже, мені попалася незвичайна відьма. Що ж, побачимо, що вона собою представляє.

Ректор тим часом швидко звернув свою промову, закінчивши її словами: «Тепер вона ваша!» І я вкотре переконався, що з цією відьмою просто не буде. Занадто швидко ректор Академії передав відьму в мої руки. Ой, щось з нею не чисто. Невже вона вже встигла настільки допекти ректора, що він так швидко її здихався?

Першого дня хотів освоїтися в Академії, подивитися, що тут до чого. І ні про які заняття не думав. Але чим би я не займався, всі мої думки раз за разом поверталися до цієї відьми. Отже, я вирішив по швидше розібратися з цим питанням, щоб мати змогу сконцентруватися на цілі свого візиту в Еульменію.

Для заняття я вибрав одну з печер, в основі Академії. Побачив її облітаючи місцевість. Вона була просто ідеальною для просторових магів. Досі дивуюся, чому місцеві професори не використовують її для занять. Оскільки тут відсутні будь-які коливання магії, водоспад все забирає на себе і можна зосередитися лише на головному. Це ідеальне місце для новачків у просторовій магії. А саме такою і була ввірена мені відьма.

Зачекав студентку на вході у підземелля, щоб бува не заблукала. Не хотілося шукати її у цих переплетіннях тунелів, а ще більше не хотілося щось пояснювати ректору. Хоча мені здалося, він буде радий, якщо вона десь загубиться.

І знову при зустрічі тінь мало не стелилася навколо неї. Приструнив магію на час заняття. Потім розберуся з її дивною поведінкою.

До речі, про заняття. Воно для мене тривало цілу вічність! Лише одна година, але яка ж вона була довга. І хоч я, як просторовий маг, завжди правильно визначав час, але не цього разу. Щось було не так. Мої відчуття тільки й волали, що я в цьому підземеллі провів аж занадто багато часу. Але годинник говорив інше.

Струснув головою, щоб відігнати ці дивні відчуття. Можливо, саме підземелля на мене так діє? Переключив свою увагу на відьму.

Запропонував зняти прикраси-артефакти, а вона злякалася? І чого? Не розумію. Це ж лише концентратор. Чи не лише?

Допоміг Афелії зняти кулон і повернувся на своє місце, щоб продовжити заняття. Але так і завмер. Моя магія, яка вже на повну вирувала у печері, підібралася досить близько до відьмочки. Тіні почали обплітати її ноги, а Афелія перелякано спостерігала за ними і задкувала.

А я лише заворожено спостерігав за цим дійством і насолоджувався незвичними для себе відчуттями. Це було просто неймовірно. І уявити не міг, що настільки приємно відчувати чужу магію. Світлу магію, яка линула на зустріч моїй. Я настільки заглибився у ці відчуття, що проґавив момент коли відьмі зробилося зле!

Ох! Аароне, ти ж досвідчений маг, а тут робиш такі дурниці! Не можна думати лише про себе! Підхопив Афелію на руки і активував портал.