Розділ 5 Академія

Афелія Віндор

Академія драконів зустріла мене гулом голосів. Як зазвичай після вихідних всі обмінювалися інформацією.

Мене ж непокоїло інше: чи знайшов ректор заміну моєму викладачу? Професор Сиріл справді поїхав на декілька тижнів, а іншого просторового мага в нашій Академії немає. Оскільки це один із головних моїх предметів, я хотіла негайно все з’ясувати. Саме тому я й прямувала коридорами Академії до ректорського кабінету.

За останні роки в Академії відбулися значні зміни. Після феєричної появи моєї тітки Афіни на злітному майданчику Академії драконів (1), ректор Мікель дер Квіро Куесто таки переглянув свої упередження, і відкрив двері Академії і для відьом.

І бодай я не прагнула навчатися в Академії, тому що і мама, і Урос дали мені хорошу освіту, але трохи більше як рік тому я таки спокусилася. В Академії відкрили факультет просторової магії, на який я одразу ж і поступила. А вся справа в тому, що моя магія виявилася набагато сильнішою, ніж у мами. І крім подорожей в інші світи, я ще можу подорожувати у часі.

Цю здібність я відкрила випадково і майже не користувалася нею з того часу. Проблема полягала у концентрації магії та прив’язці до мого місця перебування. Теоретично я все розуміла, але на практиці виникали значні труднощі. Частково мені з цим допомогли прикраси з каменем турмаліном, але повністю мою проблему вони не вирішили.

Випробувала я свою магію лише одного разу. Тоді я вирішила допомогти тітці Афіні зійтися з дядьком Ріеро (1). Для всіх це було настільки давно, що вони вже й забули про це. Але для мене ці події відбулися лише два роки тому. І ще досить свіжими були спогади від цієї подорожі. Саме тоді я зрозуміла, що сили каменів не достатньо, і вирішила більше не подорожувати у часі.

Натомість я відкрила іншу особливість своєї магії: можливість змінити розвиток подій у межах одного чи двох днів за допомогою закляття часовороту. На це вистачало сили каменів браслету, і за два роки практики я досконало освоїла цю здібність.

Але все ж просторова магія була надважкою, тому я і прийшла навчатися в Академію з надією, що колись зможу обійтися без сторонньої допомоги.

– Ректоре Куесто, ви знайшли заміну професору Сирілу? – я влетіла в кабінет ректора з важливим запитанням.

Ректор був трохи збентежений. Цікаво, чого б це? За стільки років він вже мав звикнути до відьом та нашої безцеремонності. Чи сьогодні справа не в мені? Я простежила за його поглядом і завмерла з відкритим ротом. Біля вікна стояв дракон! Він оперся об підвіконня і з цікавістю мене розглядав. Дракон був той самий, зустрічей з яким намагалася неодноразово уникнути учора весь день. От же ж халепа! Що він забув в Академії?

Рот я, звичайно, одразу ж закрила, але погляду від нього так і не змогла відвести. От, причепився гірше реп’яха. Здивування пройшло і на заміну йому прийшла злість. Злість на цього самого дракона, який порунтав всі плани на вихідний, а тепер ще й припхався в Академію! Перевела погляд на ректора.

– Знайшов. Хочу Вам представити Аарона дер Тернерса, нового декана факультету просторової магії. На час відсутності професора Сиріла, – задоволено мовив ректор.

Аарон дер Тернерс. Не пригадую таких в нашому королівстві. Принаймні в маминому списку такого прізвища не було, а вона охопила всі відомі роди. Отже, мої підозри вірні, і він точно сутінковий.

– А це ваша студентка, Афелія Віндор. Відьма, – якось злорадно додав ректор.

– Дуже приємно, студентко Віндор, – занадто ніжним голосом повідомив дракон.

А поки він улещував нас приємним голосом, його магія у вигляді батогів тіні вже підбиралася до моїх ніг, і все норовила обплести мене своїми тенетами. Звісно, самих тіней я майже не бачила, адже промені ранкового сонця заполонили весь кабінет, не даючи їм жодного шансу, але я відчувала їх. Відчувала його магію. І те, що дракон так відкрито застосовував її до мене, мені зовсім не подобалося. Але й сказати я нічого не могла. Було стійке відчуття що про це краще мовчати.

Адже судячи з того, як спокійно всі реагують на сутінкового дракона, ніхто інший не бачить його дивної магії. І вже точно не відчувають її, як я. Он навіть ректор ніяк не реагує на свавілля дракона. Чи то тепер професора?

Потрібно було негайно рятувати себе з тої халепи, у яку сама ж і вскочила.

– Професор Сиріл дуже талановитий просторовий маг. У нього був цікавий інноваційний підхід до занять з просторової магії. Він навчав мене за своєю методикою. Не знаю чи варто змінювати викладача? Це ж усього на два тижні, – солодко промовила я, переступила з ноги на ногу і ніби ненароком наступила на один з батогів тіні, який підібрався занадто близько до мене. Добряче з усієї сили. Тінь сіпнулася і повернулася до господаря. Принаймні, я більше не відчувала його магії навколо себе.

Перевела погляд з ректора на дракона. Тепер він здивовано мене вивчав. А що такого? Це на нього таке враження моя промова справила, чи все ж він здивований моєю поведінкою? А я що? Я нічого не бачу і нічого не знаю. Просто переступила з ноги на ногу. Стояти втомилася.

– У мене теж є свої методи навчання. І мені вже не терпиться випробувати їх, – нахабно заявив дракон.

І все таки я справила на нього враження. До речі, тіні перестали лізти до мене. От і правильно, немає чого розпускати свою магію. Хай знає, що я себе образити не дам. Я ж маю двох старших братів, а вони навчили мене відстоювати себе та свої інтереси.