Адюльтер

Несподівано почалася гроза. А потім посипав великий град.

Теплий сонячний весняний день був безнадійно зіпсований.

Вони стояли на літньому майданчику «П'яної вишні» під куцою парасолькою над невеликим столиком.

Вона влаштувалася майже по центру, недосяжна для прямих струменів дощу. Він стояв навпроти. Його болоньєва куртка на спині вже зовсім промокла.

Її розкішна чорно-червона спідниця теж була вся забризкана чистою весняною зливою.

Шматочки градової криги залітали до їхніх скляних келихів. Це було несподівано, але напрочуд доречно.

- Гадаю, ти ще ніколи не пила коктейлів з небесною кригою.

- Угу. Такого в мене ще точно не було.

Вона розмішала криваво-червону рідину паличкою, якою їли вишні. Градини дзвінко цокали об скляні стінки.

Злива не вщухала. Усі інші відвідувачі зайшли всередину закладу. Там, певно, було волого й душно.

Гучний удар грому змусив обох мимоволі зіщулитися. Напевно, ще багато років потому вони не любитимуть ані гроз із громом, ані салютів.

Чути одне одного ставало дедалі важче. Шум води поглинав слова. Втім, навряд чи їм було потрібно щось говорити.

Кожен із них раптом відчув, що стало затишно й тепло. Вологий одяг і мокрі ноги більше не відчувалися. Стоячи на безлюдній вулиці, відгороджені від світу стінами дощу, під обстрілом дрібних крижинок, вони збагнули щось дуже важливе, що пам'ятатиметься ще багато років.

Її волосся закучерявилося від вологи. Щічки порожевіли від вина. Вона була чарівна.

Він узяв її за руку. Другою обережно відчепив її пальчики від чарки.

- У тебе знову холодні пальці. Навіть не пам'ятаю, чи бували вони хоч колись гарячими.

- Бували. Але в ті моменти тебе цікавила не температура моїх кінцівок.

Вона звабливо засміялася, відкривши свої хижі гострі зубки.

Він, звісно, мав би зніяковіти, але, здається, давно вже втратив цю здатність.

Поглянув на неї з ніжністю, подихав на її пальчики, намагаючись зігріти, та поцілував кожен. Навіть той, на якому була чужа обручка.

- Ходімо всередину. Візьмемо ще по келиху, тільки тепер уже гарячої вишні. Дуже не хочу, щоб ти застудилася. Не хочу собі уявляти, як «твій» доглядатиме тебе хвору і носитиме тобі гарячий чай із малиною.