Новий етап

Через рік все змінилося. Весілля Емілі та Діми проходило на тихому подвір’ї, оточеному зеленню та квітами. Сонце лагідно освітлювало гостей, а легкий вітер колихав тканини і весільні букети.
Емілі стояла в білосніжній сукні, яка підкреслювала її витонченість і спокій, а Діма дивився на неї з такою любов’ю, що навіть усмішки гостей здавалися другорядними.
— Я не можу повірити, що ми дійшли сюди, — тихо промовив Діма, беручи її руку в свої.
Емілі посміхнулася, трохи зворушено:
— Ми пережили багато разом… Але все це зробило нас сильнішими. І тепер я точно знаю — ми готові до всього, що буде далі, разом.
Суддя, а за сумісництвом давній друг родини, оголосив:
— Тоді, відповідно до закону та любові, яку ви поділяєте, оголошую вас чоловіком і дружиною.
Гості аплодували, а Діма нахилився, обережно поцілувавши Емілі в губи. Вона відповіла на поцілунок, відчуваючи, що усі випробування, всі боротьби і пережиті моменти привели їх сюди — до справжнього щастя.
Після церемонії вони вийшли на подвір’я, де діти бігали навколо, а близькі та друзі посміхалися їм і бажали щастя. Діма обійняв Емілі за плечі, притискаючи її до себе:
— Зараз все добре… І я хочу, щоб завжди було добре разом із тобою.
Емілі спокійно, щиро відповіла:
— Завжди… разом.
Вони стояли там, тримаючись за руки, усвідомлюючи, що після всіх труднощів, небезпек і випробувань їхня любов витримала все, і тепер починається новий етап — справжнє життя разом.

Весілля відбулося на невеликому, але затишному подвір’ї старовинного маєтку, оточеного садом з квітами. Сонце грало золотистими променями на білосніжних скатертинах, а легкий вітер колихав весільні букети та тонкі штори.
Гості поступово збиралися, і в повітрі відчувався легкий передсвятковий шум — сміх, розмови, дзвін келихів. Емілі з’явилася у білосніжній сукні, яка сяяла на сонці, з невеликим букетом ніжних білих квітів. Діма стояв біля арки, в класичному костюмі, і його очі не відводилися від нареченої.
Церемонія була теплою та емоційною. Суддя, який був давнім другом родини, провів невелику промову про любов, довіру і те, як важливо підтримувати одне одного у всіх життєвих випробуваннях.
— Діма і Емілі, — сказав він, — ви пройшли через труднощі, пережили випробування, але зберегли одне одного. Тепер настав час почати нову подорож разом.
Коли суддя оголосив їх чоловіком і дружиною, гості вибухнули аплодисментами. Діма нахилився і ніжно поцілував Емілі, а вона відповіла йому взаємністю. Їхні обличчя світилися щастям і спокоєм.
Після церемонії відбулася вечірка на подвір’ї. Столи були прикрашені свіжими квітами та свічками, музика лунала тихо, створюючи романтичну атмосферу. Гості танцювали, сміялися, піднімали келихи з тостами.
— За Емілі та Діму! — вигукнув один із друзів, і всі підняли келихи.
Після офіційної частини наречені трохи відійшли від гостей, щоб насолодитися своїм першим моментом удвох. Вони сиділи на лавці серед саду, тримаючись за руки, і дивилися на захід сонця.
— Це було неймовірно… — прошепотіла Емілі, відчуваючи тепло його рук.
— Так, — тихо відповів Діма, — і це тільки початок.
Весь день пройшов легко, спокійно і щасливо. Весілля було не лише святом для гостей, але й символом того, що після усіх випробувань любов і довіра можуть перемогти будь-які труднощі.

Чи це так?

На наступний день після весілля місто ще прокидалося від тиші після святкового гулу. Емілі прокинулася рано, відчуваючи легку втому, але на її обличчі сяяла щира усмішка. Поряд спав Діма, спокійно, з обличчям, що відображало спокій і щастя.
Вона тихо підвелася, не бажаючи його розбудити, і підійшла до вікна. Сонячне світло лагідно заливало кімнату, і вона відчула, що життя змінилося назавжди.
— Вчора був найщасливіший день у моєму житті… — подумала вона.
Діма несподівано поворухнувся і прокинувся, помітивши її біля вікна:
— Доброго ранку, — тихо промовив він, посміхаючись. — Ти вже прокинулася?
— Доброго ранку, — відповіла Емілі, підходячи до нього і сідаючи поруч. — Що ти відчуваєш сьогодні, після всього вчорашнього?
Діма обійняв її за плечі і притиснув до себе:
— Відчуваю спокій і щастя. Вчора було дивовижно, але сьогодні… сьогодні я просто хочу бути поруч із тобою.
Вони сиділи так ще кілька хвилин, насолоджуючись тишею, обіймами і відчуттям того, що починається нове життя, де вони разом будуть будувати свій світ.
Після сніданку вони вийшли на прогулянку в сад, сміючись і жартуючи, ще раз насолоджуючись тим, що тепер їхня

Чи воно так?