Несподівана подія

Раптом двері кабінету різко відчинилися.
— Ніхто не рухається! — пролунало голосно, командно, і у приміщенні з’явилися люди у формі з розпізнавальними нашивками ФСБ.
Андрій миттєво завмер, а бізнесмен підняв руки. Емілі відсторонилась на крок назад, холодно оцінюючи ситуацію.
— Всі документи на підлогу! — голос командира був безапеляційний.
Діма, який залишався біля дверей, миттєво схопив телефон, але один із офіцерів стягнув його руку.
— Спокійно, молодий чоловіче, — суворо сказав командир. — Ніхто не постраждає, якщо співпрацювати.
Емілі миттєво зреагувала: вона зробила крок уперед, тримаючи руку біля планшета.
— Хто ви такі і що ви тут робите? — чітко запитала вона. — Це приватний кабінет, і тут ведеться легальна справа.
Командир кивнув на документи:
— Нам відомо про фінансові махінації, корпоративні схеми і підставні компанії. Всі, хто має відношення до цього, — зараз у нас під контролем.
Андрій похолов. Його пальці тремтіли, а погляд на мить зустрівся з Емілі.
— Тобі краще забути про правила гри, — прошепотів він. — Зараз це не твоя гра.
Але Емілі не відступала.
— Я тут для того, щоб контролювати, — холодно сказала вона. — І ви зараз це розумієте.
Діма тихо видихнув.
— Це ще не кінець, — промовив він. — Але почалося щось значно гірше.
ФСБ швидко обійшли кабінет, забираючи документи, фотографуючи все, що попадалося на очі. Бізнесмен був змушений сидіти нерухомо, Андрій — мовчати, а Емілі відчувала, що ситуація щойно вийшла з-під її контролю.

Емілі швидко оцінила ситуацію.
ФСБ контролювали всі виходи, офіс було практично оточено, а бізнесмен сидів нерухомо, намагаючись зберегти спокій. Андрій мовчав, а Діма стояв збоку, напружено дивлячись на офіцерів.
Емілі зробила крок уперед:
— Слухайте уважно, — її голос був спокійним, холодним, але впевненим. — Тут ведеться легальна справа. Всі документи є офіційними. Будь-які ваші дії без дозволу суду або прокурора — порушення закону.
Командир ФСБ хмикнув, але не відповів. Його підлеглі продовжували фотографувати і перевертати документи.
— Я можу співпрацювати, — продовжила Емілі. — Але лише на умовах, що ніяких незаконних дій проти моїх клієнтів не буде, і ви не вилучаєте документи, які стосуються приватних компаній без рішення суду.
— Хмм… — командир підійшов ближче. — Ви, мабуть, адвокат? — спитав він, оцінюючи її.
— Так, і я знаю, що роблю, — коротко відповіла вона. — Зараз ваша мета — знайти порушення, а моя — переконатися, що не будуть порушені права клієнтів.
Андрій, який досі мовчав, ледве чутно пробурмотів:
— Ти… знову береш контроль…
— Саме так, — відповіла Емілі. — Якщо ви не хочете, щоб тут була катастрофа для всіх, краще слухати мене.
Командир замислився, дивлячись на неї. Мить напруженого мовчання. Потім кивнув, і один із офіцерів почав уточнювати документи:
— Добре, працюємо тільки з офіційними паперами. Решту залишаємо на місці до рішення суду.
Емілі відчула легке полегшення.
Вона кивнула Дімі, який тихо посміхнувся — він зрозумів, що тепер її авторитет реально працює навіть під тиском ФСБ.
Андрій сів прямо, помітно зляканий, але більш підконтрольний.
— Добре, — промовила Емілі, дивлячись на всіх. — Тепер ми працюємо за правилами. І будь-хто, хто спробує втрутитися — отримає мою повну увагу.
Вона знала: це лише початок.
ФСБ — зовнішній фактор, Андрій — внутрішній ризик, а справжня гра тільки набирала обертів..

ФСБ тимчасово зупинили свої дії, слухаючи умови Емілі.
Вона кинула швидкий погляд на Андрія — він сидів нерухомо, мовчазний, трохи поблідлий. Діма стояв поруч, напружено стискаючи руки.
— Андрію, — сказала вона, голос холодний і точний, — тепер усе залежить від того, що ти скажеш. Кожне слово має значення.
Андрій ковтнув важко, намагаючись зібратися.
— Я… — почав він, але раптом командир ФСБ підняв руку.
— Мовчіть, поки не дозволено, — суворо сказав він. — Ви будете відповідати тільки на запитання адвоката.
Емілі коротко кивнула. Вона знала: тут її авторитет — єдина річ, яка може тримати ситуацію під контролем.
— Тож, — продовжила вона, дивлячись на Андрія, — почнемо з простого.
Які фінансові потоки твоєї фірми проходять через підставні компанії? І не намагайся приховати щось — я бачу кожну брехню.
Андрій на мить замовк, потім тихо:
— Добре… я розповім про одну. Але більше нічого не можу гарантувати.
— Достатньо для початку, — спокійно сказала Емілі. — Далі — документи.
Ви покажете їх мені, а не ФСБ. Я контролюю процес.
Командир ФСБ нахилив голову, оцінюючи ситуацію:
— Цікаво… адвокат контролює свідка під нашим носом.
— Це моя робота, — коротко відповіла Емілі, не відводячи погляду. — Я захищаю закон і права клієнта. Все інше — другорядне.
Діма зробив крок уперед:
— Ти справді не боїшся, — тихо сказав він.
— Страх — для тих, хто не знає, як контролювати гру, — відповіла вона. — Я знаю.
Андрій почав повільно витягати папки, передаючи їх Емілі. Кожен документ, який потрапляв у її руки, означав, що вона все більше тримає контроль над ситуацією, навіть під тиском ФСБ.
Емілі тихо видихнула, але в очах її блищала холодна рішучість:
— Все йде за планом.
— Або хтось із вас сьогодні втратить більше, ніж просто репутацію, — додала вона, дивлячись одночасно на Андрія і бізнесмена.

Андрій сидів за столом, очі опущені, руки стиснуті на колінах. Він мовчав.
Кожна секунда тяглася немов година.
Командир ФСБ нахилився вперед:
— Ви чуєте мене? — суворо промовив він. — Нам потрібна інформація.
Андрій лише підняв погляд на секунду, потім знову відвів очі.
— Тиша не допоможе, — холодно сказала Емілі. — Кожна секунда мовчання зараз працює проти вас.
Андрій похитав головою, але не промовив жодного слова.
— Виглядає, що він боїться, — тихо сказав Діма, стоячи поруч.
— Не страх, — відповіла Емілі, голос твердий, без тіні сумніву. — Це впертість. Але зараз вона безглузда.
Командир ФСБ нахмурився:
— Моя робота — отримати інформацію. Якщо ви мовчите, це затримує процес.
Емілі кинула на Андрія погляд, який не потребував слів:
— Ти бачиш нас усіх. Твої варіанти — або говориш зараз, або доводиш, що готовий понести наслідки.
— І повір, наслідки будуть неприємні для всіх, — додала вона, повільно обходячи стіл. — Особливо для тебе.
Андрій підняв голову, на мить зустрівшись з її поглядом. Його губи здригнулися. Він хотів щось сказати, але слова застрягли в горлі.
— Добре, — холодно промовила Емілі, — мовчиш — значить, ми діємо без твоєї допомоги. Але пам’ятай: це лише погіршує твоє становище.
Вона повернулася до ФСБ:
— Контролюйте вилучення лише того, що офіційно дозволено.
— Все інше — моя справа, — додала вона.
Діма тихо видихнув, розуміючи, що Андрій сам підставляється, а Емілі все ще тримає гру під своїм контролем.