Адвентове чудо

Віконце 16. Археологія

- О! Подивимося, хто прийшов, - вигукнула Мері, піднімаючись із дивана.
Молоді люди попрямували до центральної зали, де зібралися всі відвідувачі виставки. У центрі уваги опинилася пара високих і елегантних гостей, які явно не належали до місцевої тусовки.
Гості почали оглядати експозицію, вітаючи відвідувачів і обговорюючи представлені антикварні знахідки. Вони виявилися археологами, які знайшли і представили світові більшу частину експозицій виставки. Не змовляючись, Мері та Серджіо вирішили підійти ближче послухати.
- Дивись, Мері, це, напевно, вони з Єгипту, - прошепотів Серджіо, вказуючи на пані та пана в стильному вбранні.
- Напевно, так. Подивимося, може, в них є якийсь зв'язок із загадкою, - відповіла Мері, помічаючи, що в руках пані був той самий флакон із олією, що й у Серджіо з таємничою цифрою "2".
Зал стих. Смаглява дівчина посміхалася і з легким хвилюванням, притаманним недосвідченим ораторам, поглядала в бік папірців у руках. Потім вона махнула рукою і демонстративно викинула свої підказки. Вона підійшла до мікрофона:
- Добрий день, друзі, - вона посміхнулася, - сьогодні особливо важливо, що ми зібралися тут. Як ви знаєте, мене звати Аті, і разом із моїм чоловіком Джоном ми знайшли більшу частину представлених тут експонатів. Бути археологом складно - ти завжди біжиш наввипередки з азартом. Переможе азарт - ти програєш усе, що в тебе є, адже пошук антикваріату та скам'янілостей порівняй з лотереєю. Але якщо в тебе вистачить сміливості, - дівчина витримала паузу, заінтригована обводячи глядачів очима, - то ти опинишся першим для другого, - Серджіо схопив Мері за руку, - станеш самим азартом для себе.
- Люба, ти заплутала навіть мене, - розсміявся чоловік поруч, вочевидь.
- Я маю на увазі, що ніщо так не зупиняє на шляху, як невдача, - з усмішкою продовжила дівчина, - але є ті люди, яких це не лякає. Вони йдуть уперед до своєї мрії, і їхній азарт не бере над ними гору - він їх штовхає на звершення.
- Не боятися ризикувати? - Припустив Джон, обійнявши Аті.
- Не боятися ризикувати. - Кивнула вона і додала. - Ласкаво просимо в наш світ.
Чи була це гра слів або підказка? Мері та Серджіо обмінялися поглядами, розуміючи, що Аті, можливо, знає щось про таємничу гру, яка розгортається навколо них. Вони підійшли до археологів.
- Чудова промова, Аті, ви були неперевершені, - галантно потиснувши руку пані, виголосив Серджіо. Мері ледь помітно фиркнула.
- Дуже дякую, - з легким акцентом кивнула Аті, - я вас не зустрічала раніше?
- Я б запам'ятав, - злегка засміявся чоловік, але швидко повернув розмову в потрібне русло, - ви так цікаво згадали зв'язок першого і другого.
- Перепрошую?
- "Ти виявишся першим для другого", - процитувала Мері й простягнула руку, - я - Мері, місцевий пекар. Ви, здається, заходили до мене минулого року?
- Ох, ваші круасани досі мені сняться, - хихикнула Аті й обійняла дівчину, - ви ж дасте мені ваш рецепт?
- Секрет фірми, - дівчина театрально провела по губах, немов би закриваючи їх на замок і "викинула" ключ.
- То що щодо фрази? - Прокашлявся Серджіо.
- А, боюся, це фігура мови, - злегка розгубилася Аті, - я не дуже хороший оратор, завжди гублюся перед публікою.
- Ви звучали чудово, - підморгнула їй Мері, - просто в нас загадка, яка привела в цю місцевість. І звучала вона точнісінько, як текст із вашої промови.
- Тепер, коли ви це згадали, - дівчина задумалася, а потім дістала з кишені невеличкий рожевий конверт, - я отримала ось це сьогодні вранці. Усередині є подібна фраза.
Мері та Серджіо з жагою та азартом розглядали вміст конверта Аті. Усередині був невеликий аркуш паперу із записом: "Другий буде там, де літають крила. Перший чекає під зірками. Віднесіть це на виставку, якщо хочете розгадати загадку". Мері охнула, а Серджіо насупився. Скільки людей було залучено до цього квесту? І чому тільки вони в його епіцентрі?
- Це точно той конверт, який прийшов і нам, - сказала Мері. - Але розуму не прикладу, до чого ця фраза. Де літають крила? Та де завгодно, на те вони й крила.
- Можливо, це вказівка на якесь місце тут у залі, - припустив Серджіо.
Уже вчотирьох вони уважно оглянули виставку, звертаючи увагу на кожен антикварний предмет. "Чому це вже п'ятий конверт", - насупилася Мері, - "Сьогодні тільки третє число. Цей адвент ніби зламався". Раптом Аті помітила на одному зі стендів старовинний годинник із зображенням кажана.
- Хлопці, а кажани можуть бути тими, де літають крила?
- Не думаю, що це коректна фраза, - усміхнувся Джон, - кажани - "хто", а не "де".
- Правильно, бо "де" - це начинка самого годинника! - Мало не взвизгнув Серджіо, підлітаючи до годинника. Довго він пояснював привітній асистентці, що просто хоче зазирнути всередину стародавнього експоната, який коштував би йому солідну копійчину. Аті прийшла до нього на допомогу, пояснивши, що все це заради мистецтва азарту.
Мері відчинила дверцята годинника, але нічого не сталося. Джон хмикнув: "Перший", - пробубнив він, після чого забрав предмет у дівчини. Він щось крутив, поки цікаві гості збиралися на видовище. Що такого знову знайшли археологи? Що за загадки намагаються знайти в уже знайдених експонатах?
Джон виставив час 1:00 і з-під задньої стінки годинника випав аркуш паперу.
- Ах ха! - Переможно вигукнув він, піднімаючи записку в рожевому конверті. Він простягнув її Мері.
- Подивимося, що там написано, - кивнула дівчина і прочитала, - "Перший для другого, другий для першого. Слухайте не тільки себе, а й інших".
- Зрозуміліше не стало, - із сумнівом протягнув Серджіо. Решта були змушені з ним погодитися.
Молоді люди обмінялися поглядами, розуміючи, що перед ними ще одна загадка, яку їм належить розгадати.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше