Віконце 15. Не зобов'язаний

Її складно було не помітити. На чоловіків навколо вона справляла глибоке враження, немов являла собою те саме надприродне явище, що викликало сніговий катаклізм у місті. Вродлива, струнка, одягнена "з голочки" - все це неможливо було не помітити, що й зробили всі оточуючі, включно з Мері.
Але коли ця жінка підійшла до них і, привітавшись із Серджіо, простягнула руку Мері, вона зовсім розгубилася.
- Ніколь Ламбер.
- Мері. Мері Голл. Дуже приємно. - Хоча приємно Мері не було зовсім. Вона зрозуміла, що саме ця жінка й була замовником робіт Серджіо.
"Так, я поруч із нею навіть на сіру мишку не потягну...". Мері помітно посумувала і, коли вони з Серджіо зайшли всередину приміщення, постаралася відійти вбік. Тим часом Ламбер весь час вилася навколо Серджіо, періодично підхоплюючи його під руку. А він був настільки захоплений тим, що відбувається, що в якийсь момент просто не помітив зникнення Мері.
Виставка була в повному розпалі. Незважаючи на негоду тут зібралася велика кількість людей. Роздирає почуття ревнощів, Мері попрямувала до виходу. Раптом із натовпу її хтось окликнув. Вона чітко почула своє ім'я і обернулася. Але людей було занадто багато і їй було складно зрозуміти, хто саме її покликав.
- Мері! - Молодий хлопець активно махав їй рукою і вона впізнала в ньому одного зі своїх постачальників продуктів.
- Рой, привіт! Що ти тут робиш?
- Я можу запитати в тебе те саме, - відповів усміхаючись Рой. - Мені було цікаво, ніколи раніше не бував на таких виставках. Кажуть, що сьогодні сюди прибуде якась дуже важлива делегація з Єгипту. Вони мають привезти якийсь дуже цінний артефакт. Мені завжди було цікаво щось незвичайне і загадкове.
- А мені останнім часом щось перебридло, - пробурчала собі під ніс Мері.
- Що? Я не зрозумів...
- Ні, це я про своє. Так, тут справді цікаво. Але мені час бігти назад на роботу. Багато справ перед святами.
У цей час до молодих людей підійшла дівчина з рекламними буклетами і простягнула кожному. Відмовлятися було незручно, тож Мері взяла, Рой теж. Це був гарної якості маленький глянцевий журнал із фотографіями гарних штучок, кожна вартістю як її пекарня разом з обладнанням. "Так, із клієнтоорієнтованістю в цієї дівчини явно проблеми. Навіщо нам із Роєм ці дорогі буклети?" Але викидати таку річ тут було просто неможливо.
- Що це в тебе всередині буклету? Поглянь! - вигукнув Рой, вказуючи на куточок рожевого паперу, що стирчав між листків. - Найімовірніше, ти виграла якийсь приз! Відкривай швидше.
Мері почала здогадуватися, що це за рожевий папір показався серед сторінок. Справді, всередині буклету лежав тонкий рожевий конверт. Тремтячою рукою дівчина дістала з нього листок, складений удвічі. "Тут ви знайдете першого для другого".
- Що там? Виграш на мільйон? - не вгамовувався Рой.
- Ні, судячи з усього, програш. - Мері хотілося плакати. Вона не могла більше тут перебувати. Перший для другої, другий для першої... Про кого і про що це? Вона інтуїтивно кинула погляд у той бік, де стояв Серджіо зі своєю клієнткою, але не побачила їх у натовпі, мабуть, вони перемістилися кудись. Але що робити з цим конвертом? Дуже хотілося викинути його і втекти звідси.
Тим часом Серджіо ніяк не міг позбутися товариства Ніколь. Вона почала бути надто наполегливою, а він уже давно шукав очима Мері. Але її ніде не було.
- Кого ви весь час шукаєте, Серджіо? Чи не вашу подругу? Але вона, по-моєму, давно пішла, - проспівала Ніколь.
- Як пішла? Коли?
- Мені здалося, що я бачила її біля виходу. Вона стояла там із якимось молодим чоловіком.
Серджіо почав озиратися на всі боки і нарешті справді побачив Мері поруч із якимось типом. "Це ще хто такий?" - здивувався Серджіо, забувши на якийсь час про те, що сам стояв щойно поруч із дамою, дивлячись на яку багато чоловіків у холі впустили свої щелепи на підлогу у вигляді старовинної мозаїки. І не просто стояв, а мило розмовляв, залишивши кохану дівчину одну в натовпі. "Дурень, це я винен. А вона часу даремно не втрачає. Он як мило розмовляє з цим хлопцем. Він, звісно, не зірка Голлівуду, але тим не менш..."
- Вибачте, Ніколь, мені потрібно відійти на хвилину.
- Так, звісно, - дещо розчаровано сказала Ніколь і відійшла вбік. До неї тут же підлетіла зграя зацікавлених чоловіків, від яких вона одразу ж почала приймати компліменти.
Мері поклала конверт у сумочку і попрямувала до виходу. У цей час її хтось смикнув за рукав.
- Ти куди зібралася? - Серджіо серйозно глянув на дівчину і підсунув до себе.
- Мені здається, я даремно сюди прийшла. Тобі це суспільство ближче. Не хочу заважати.
- Ти з глузду з'їхала! Я розумію, що повівся неправильно, залишивши тебе одну серед усього цього натовпу. Але зрозумій, вона клієнтка, я не можу її просто так ігнорувати. Пробач, я не відійду більше від тебе ні на крок!
- Навіщо такі жертви, Серджіо, - посміхнулася Мері. - Ти зовсім не зобов'язаний бути поруч зі мною. У тебе твоє життя, все гаразд.
- Я не зобов'язаний, але я хочу цього понад усе. Не сперечайся. Давай краще подивимося уважніше на всі боки. Може тут десь є ще одна підказка.
- Вона в мене. - Мері простягнула йому рожевий конверт.
- "Тут ви знайдете першого для другого", - задумливо прочитав Серджіо. - Що ж це означає?
- Не знаю, тут думається погано. Занадто шумно.
- Я пропоную зайти в дальній зал, там не дуже людна експозиція, - сказав Серджіо і повів Мері в праву сторону. Там справді була невелика зала з виставленими експонатами. Здавалося, що це просто загублені речі, які свого часу знайшов уважний лахмітник. Сівши на невеликий диванчик, молоді люди почали обговорювати знахідку.
- Якщо ми повинні знайти першого, значить, другий щонайменше в нас уже є, - думав вголос Серджіо. - Що ми знаходили останнім часом?
- Ну, пластини для замка...
- У крамниці я купив дракончиків у вигляді серця і...
- Ти їх усе-таки купив? - Мері із захопленням дивилася на Серджіо.
- Так, вибач, я не встиг сказати. Якось забулося в ключі останніх подій. Але це ще не все. Я купив флакон з олією, на якому написана була цифра два.
- Так може це і є "другий"? - Мері розуміла, що це дуже близько до розгадки.
- Значить, нам потрібно озирнутися тут уважніше і спробувати знайти нашого "першого".
У цей момент заграла музика і невидимий ведучий оголосив про приїзд почесних гостей.