Смерть, як відомо, завжди настає раптово. Особливо коли тебе вбивають.
Так сталося і зі мною: мене раптово вбили. Утім, я б ніколи про це не дізнався, якби не прокинувся у своєму ліжку привидом.
Що ще гірше, я нічого не пам’ятав зі свого минулого життя, крім імені.
Я підвівся, походив по квартирі, нічого тут не здавалося мені знайомим. На мені були гарний піджак, випрасувані штани та чорні гостроносі туфлі. Поховальний костюм.
У голові стояв туман, і думав я погано. Усе, що відбувалося, здавалося якимось безглуздям. Сном наяву.
Я вийшов на вулицю і трохи походив нею. Звісно, перехожі йшли просто крізь мене, ані холоду, ані вітру я не відчував.
Невдовзі мене помітила ворона. Повторюся: спочатку я був упевнений, що все це лише дурманний сон, тому просто пішов за нею.