Розділ 27

- Тебе взагалі не вчили двері зачиняти? Начебто ж не в трамваї народився, - фиркнула сестра, входячи без стуку в залишені прочиненими двері.

Вона мучилася сумнівами весь цей час, шалено сумуючи за братом. Бувши старшою з двох дітей у сім'ї, незмінно парадоксально тягнулася до нього за відчуттям сили, можливістю відчути себе маленькою.

Побачивши брата, Ася жахнулася, схопившись обома руками за обличчя. Примирливий торт у красивій яскравій коробці з цокаючим звуком шмякнувся на підлогу.

- Привіт, сестричко, - усміхнувся Матвій.

- Хто тебе так? - зі співчуттям запитала вона. - Це знову через неї? - зло зиркнула в бік кімнати Арини, одразу припустивши, що винуватиця події - саме вона.

- Асю, ми вже багато разів обговорювали це з тобою. А я ось навіть не можу кохану жінку захистити. Їй знову довелося жертвувати своєю безпекою заради збереження мого життя, - поскаржився в серцях. - Її вкрали. Точніше, вона пішла, але не з власної волі.

- Ти - ідіот? Вона що, прийшла, підставила тебе і знову звалила? Це через неї твоє життя в небезпеці! А те, що вона до джиґу́на знову втекла, так це не турбота! Сучку завжди до псів тягне!

Вона зупинилася, побачивши його погляд. Ні, його треба терміново рятувати від впливу Арини.

- Ти ж миритися приходила? - красномовно уточнив Матвій, кивнувши головою в бік торта.

- Я нікуди не піду, - вперто заявила сестра. - Де в тебе лід і мазь якась загоювальна? - командним тоном поцікавилася і помчала на кухню, де в настінній шафці зберігалася аптечка.

Їй потрібно було діяти та приховати свої сльози від уважного брата. Чому ж їм так жахливо не щастить з обранцями?

Ставлячи з кухні навідні запитання, зуміла дізнатися, що найперший із залицяльників Арини Філіп знову забрав її. Тільки тепер уже із застосуванням сили. На думку Асі, це було найкращим для всіх рішенням. Кожній свині своє болото і корито.

Повернувшись із льодом і аптечкою, стала клопотати над побитим братом. Здавалося, він навіть не відчуває болю. Настільки хвилювання про Арину було важливішим. Асі хотілося ридати й вити від відчаю.

Розсіяно подякувавши сестрі за принесений лід, слухняно приклав його до розбитої губи. Другою рукою шукав номер слідчого в телефоні.

- Кому ти телефонуєш? - запитала Ася, яка поводилася то як притихла мишка, то як розсерджена левиця.

Дівчина ніяк не могла визначитися зі своєю стратегією, вперто розмірковуючи про способи позбавлення від небажаної полюбовниці, яка незмінно приносила в життя брата біль і неприємності.

- Борцову. Він має знати, що відбувається. У будь-якому разі, у щирість і чесність цього жеребця, як ти висловилася, я не вірю.

- Ти божевільний, - беззлобно буркнула жінка, сідаючи просто на підлогу поруч із братом.

Матвій не став заперечувати. Він і справді божеволів. Від переживань за Арину, від любові до неї.

Андрій обіцяв приїхати негайно. В очікуванні друга Матвій зателефонував також на роботу, щоб знову взяти відгул.

- Ти на мітлі летів, чи що? - усміхнувся Спасов, коли хвилин через п'ятнадцять у все ще не зачинені двері протиснувся Борцов.

- Телепортувався, - хмикнув у відповідь Андрій, потискаючи руку другові та на ходу оцінюючи завдані його обличчю збитки. - Викладай.

Ася глузливо фиркнула, почувши таку відповідь, мимоволі привертаючи до себе увагу. Він опустив очі й натрапив на колючий погляд яскравої, самодостатньої жінки. Ледь вловима схожість у її зовнішності з Матвієм навела Борцова на думку, що це і є його завжди невловима сестра. Він бачився з нею від сили десять разів за весь час знайомства зі Спасовим, та й то мигцем.

Ася теж вивчала поглядом друга Матвія. Він здавався дивним. Увійшов у коридор, а відчуття таке, ніби заповнив собою всю квартиру. І погляд у нього такий проникливий, що пропалює наскрізь і водночас обдає холодом до тремтіння. Ася здивувалася своїм почуттям, розгубилася.

- Перш ніж ви тепер уже на пару почнете вичитувати мене, - хмикнув Матвій, вловивши іскру інтересу, що пробігла між сестрою і другом, - на своє виправдання хочу сказати, що передбачив нові можливі викрадення і далеко не всі новини погані.

Ася та Андрій, як по команді, глянули на нього. Борцов допоміг їй підвестися, галантно подавши руку і тут же смикнув її, чомусь схвильований такою близькістю. Усі ці дивацтва можуть і почекати, Арина в біді і їй потрібна його допомога негайно.

Ася прочитала це по його обличчю, чомусь розсердившись на Арину ще більше.

- Але спершу поясни мені, що це ви там із Філіпом провернули удвох? - підозріло примружившись, зажадав відповіді Матвій.

- Не зрозумів, - сторопів Борцов. - Що за нісенітниця?

- Перед тим, як знову відвезти Арину, Філ віщав щось про договір зі слідчим...

- Ах це, - Андрій із полегшенням видихнув, розслабляючись. - Я - не єдиний слідчий у місті, - хмикнув добродушно. Льоша, гаденя, виявився щуром. Прокурорське дитинча вирішило не просто годуватися із ситного корита, а й очолити цю всю ходу в пекло.

- Татко в курсі? - підхопила розмову Ася, зацікавлюючись діалогом.