Розділ 26

Так вона метушилася, немов роздратований хижак по клітці, ще деякий час. Намагалася розібратися у своїх почуттях і думках, вишукуючи приховані і явні причини своєї реакції на нове захоплення брата. Утім, ні. Захоплення - це не його частини. Він справді щиро переживав за кожну свою підопічну. Однак ця затрималася найдовше. А отже, і в душу брата пробралася глибше за попередніх претенденток на каблучку на безіменному пальці.

Коли телефон задзвонив, Ася злякано здригнулася. Цього разу навіть не здивувавшись тому, що це знову Матвій. Якщо вмовлятиме зустрітися, вона, мабуть, погодиться. Втрачати брата через спідницю було б нерозумно. Зрештою, навіть якщо Арина передбачувано виявиться стервом, набагато краще, якщо поруч у цей момент буде сестра, ніж якщо Мотя залишиться з розбитим серцем зовсім один. Саме з таким рішенням і настроєм Ася відповіла на дзвінок рідної людини.

- Ась, - голос Спасова пролунав побито, змусивши її насторожитися і попрямувати в коридор. - Я тут стою перед повним холодильником їжі, яку приготувала Арина і нібито пішла. Залишивши мені записку. Але так не йдуть. Тут щось не так. І Андрій ще слухавку не бере...

- Я зараз приїду, - відгукнулася Ася, поспішно надягаючи кросівки.

Однак варто було їй опинитися у квартирі брата і прочитати коротку прощальну записку вертихвістки, як гнів і роздратування на її адресу спалахнули з новою силою. Вона водить брата за ніс, а той тикається, як сліпе кошеня до неї.

Вислухавши розповідь брата, Ася пихнула невдоволено, видихаючи дим у відчинене вікно:

- Що ти вчепився в неї як кліщ!

- Якби ж, - хмикнув Матвій, невдоволено кривляючись.

Запах сигарет, навіть дуже дорогих, його дратував. Але сестра курила давно, і кидати цю звичку не збиралася.

Вона здивовано глянула на нього через плече, і Спасов пояснив:

- Кліщ пробирається під шкіру. А про людей, які підкорили чиєсь серце, теж кажуть, засів під шкірою. Тож я б із задоволенням...

Договорити не встиг. Сестра обурено загасила сигарету в припасеній для неї попільничці, повернулася до нього з обличчям фурії.

- Хочеш сказати, що закохався? - сердито примружившись, уточнила.

Їй було по-справжньому страшно за брата. Він зовсім втратив голову від кохання до провінціалки. А та, напевно, звичайна пройдисвітка, яка зазіхнула на столичну житлоплощу. У кохання, тим більше взаємне, не вірилося зовсім. На думку Асі, коли люблять, так не чинять. Не йдуть, залишаючи безглузді записки. Вона б так не зробила. Отже, напрошується висновок про маніпуляції для досягнення якихось корисливих цілей.

- Я не розумію, за що ти розлютилася на дівчину? - відповів запитанням на запитання.

- Невже ти сам не бачиш, що вона - типова мисливиця за столичними мужиками?

- Не наговорюй на хорошу людину! - осмикнув сестру.

- Та зніми ж ти рожеві окуляри! - у безсилому гніві навіть грюкнула рукою по столу, змусивши Матвія насупитися.

Зробивши глибокий вдих, сіла навпроти брата і стала розжовувати очевидні, на її думку, істини:

- Дівчина з провінції їде вчитися в столицю, - почала вона і стала загинати пальці, підраховуючи докази своєї правоти.

- Тут виші сильніші, у цьому немає нічого дивного, - тут же заперечив Спасов. - Вона, до речі, вступила на бюджет і без зв'язків. А це багато про що говорить.

- Це вона тобі так сказала, - відкинула контраргумент Ася. - Потім вона отримує диплом і не їде додому, у свою Хацапетівку...

- Звідки стільки снобізму, Ась? Я не впізнаю тебе. Без околиці столиця б не була столицею і взагалі перестала б існувати.

- Це не снобізм, а констатація фактів. Вона не йде влаштовуватися на роботу, - загнула безіменний пальчик із наманікюреним нігтиком.

Френч цього разу страшенно дратував, хотілося його здерти. Але потрібно було дотримуватися прийнятого офісного образу.

- Йде! - знову опротестував Матвій. - Але її нікуди не приймають. Тому що на місцях сидять такі ж сноби, як ти. І всім досвід подавай. А звідки його взяти, якщо ніхто не бере?

- І при цьому вона не повертається додому, - гнула свою лінію сестра.

-Тому, що на ту зарплату вона не змогла б допомагати батькам, які старіють. А крім того, у неї грошей тільки на пиріжок було.

- Ось-ось! - переможно вигукнула Ася. - Вона ще й марнотрат!

- Асю, ти зі світлої людини ліпиш монстра якогось.

- Це не я ліплю. Це тобі рожеві окуляри перенісся дряпають, коли знімаю, - глузливо фиркнула жінка. - До неї підкочує якийсь чмир. І вона легко йде до нього жити.

Ася знову уявила себе на місці Арини, і жахнулася. Або вона дурепа, або все ж таки розважлива аферистка.

- Вона не досвідчена і довірлива, - трохи млявіше заперечив Спасов, слухаючи доводи сестри. - Йти їй нікуди. Пропонуєш на вокзалі ночувати? А потім вкрасти гроші на квиток додому?

- Навіщо ж так кардинально? Ти пам'ятаєш, коли я відстала від екскурсії на останньому курсі універу і в мене гаманець вкрали? Що я зробила тоді?