Розділ 23

Кілька тижнів промайнули для неї, як одна мить.

Якщо перші кілька днів Ася, виходячи з під'їзду, підозріло озиралася, вишукуючи потенційне джерело небезпеки, то ближче до другого тижня знову втратила пильність. І саме тоді знову зіткнулася зі Всеволодом, заблукавши на ринок із виробами ручної роботи в пошуках відповідного сувеніра для Матвія.

Брат ці тижні поводився нетипово, був чимось засмучений і при цьому не поспішав із нею ділитися своїми печалями.

Ася здригнулася, коли відчула на своїй руці чіпку хватку замурзаної чоловічої долоні.

- Що вам треба? - верескнула злякано, мимоволі привертаючи до себе увагу перехожих.

Всеволод зло розсміявся їй в обличчя, обдавши несвіжим подихом.

- Думаєш, позбавила мене всього і можеш тепер жити собі на втіху? - зло процідив прямо їй в обличчя.

- Думаю, так, - не менш зло відповіла Ася, випрямляючись.

Колишня вона, ймовірно, стала б невпевнено виправдовуватися. Але не тепер. Внутрішній стрижень велів тримати спину прямо і не піддаватися.

- Ти розбив моє життя. Я у відповідь зруйнувала твоє. Ми всього лише квити. А те, що ти не зміг вибратися, як це зробила я, ну що ж... Це твої особисті проблеми. Відпусти, - глянула на його руку невдоволено й вимогливо.

- Чорт забирай! - прошипів чоловік. - Що такого ти там пережила? - скривився Всеволод. - Тобі взагалі байдуже, з ким спати, як я погляну. Сама зі мною сплуталася, сама залетіла, сама влаштувала весь той атракціон. Думаєш, я не здогадався, що це була ти? Я знаю кожен куточок твого тіла...

Ася похолоділа. З обличчя зійшла фарба. Вона спробувала зробити крок убік, але він тримав занадто міцно.

- Чого ти хочеш? - уточнила пригнічено.

- Поверни мені моє життя! - зажадав Всеволод.

Жінка заперечно похитала головою.

- Не можу, - знизала вона плечима. - Як ти там сказав? Що я такого пережила? Зраду, брехню, втрату, біль, страх і відчай. Потім співчуття і спільність із тими, кого ти теж зрадив. Я втратила можливість любити, бажати, довіряти. Можливості бути матір'ю, - додала трохи тихіше. - А ти? Опустився ти сам. Сім'ю зруйнував ти сам. То що ти вимагаєш тепер від мене?

Ася різко підняла голову і палким поглядом спопелила розгубленого чоловіка.

- Відьма, - пробурмотів Всеволод, задкуючи.

- Чудово, - з гіркотою фиркнула Ася.

Вона дивилася вслід ожилому минулому, яке стрімко несло ноги, коли пролунав рингтон її мобільного.

- Привіт, сестричко, - на мажорній ноті привітався Матвій. - Які в тебе сьогодні плани на вечір?

- Привіт, Моте, - тямущо хмикнула жінка. - Підозрюю, що мої плани ти мені зараз і озвучиш.

Брат як не можна вчасно. Зустріч із ним ідеально пасує, щоб відволіктися від небажаної появи Всеволода і втечі Максима, який уперто не відповідав на її дзвінки та повідомлення.

Спасов усміхнувся. Вони завжди чудово розуміли одне одного.

Він скаржився сестрі вкрай рідко. Ще рідше просив її допомоги. А якщо й звертався, то точно знав - така допомога для неї посильна ноша. Можливо, тому вона ніколи не відмовляла.

- Ти чому замовк? - злякавшись за брата, запитала Ася.

- Асю, мені потрібна твоя допомога, - почуваючись винуватим, вимовив Матвій.

Ася в передчутті потерла руки. Матвій навіть подумав, що дивну все ж таки Бог йому дав сестру. Чуйну, чуйну, але жахливо активну й різку. Без емоцій і пригод вона буквально чахла. Можливо, тому історії й знаходили її п'яту точку із вартою заздрості регулярністю. Хто шукає, той завжди знайде.

- Та-ак, - протягнула співрозмовниця, - одразу після роботи буду в тебе. Чекаю подробиць.

Спасова такий перебіг подій абсолютно влаштовував.

Ася натиснула відбій і з подвоєною ретельністю взялася за пошуки подарунка Матвію. Про роботу збрехала навмисно - потрібен час, щоб заспокоїтися і привести думки до ладу. Інакше видасть себе хвилюванням. Цікаво, що раптом знадобилося Моті?