Розділ 14

Розчулена Асиним відкриттям, увечері того ж дня Жанна вкотре спробувала завести з чоловіком душевну розмову. Їй життєво необхідно було переконатися в правильності свого рішення. Або вчасно змінити його, якби це виявилося потрібно їм обом.

Однак Всеволод передбачувано відмахнувся від неї, як від настирливої мухи.

- Дай мені спокій зі своєю бабською балаканиною, - кинув, прямуючи до виходу з квартири.

- Ти обіцяв сьогодні пограти з дітьми, - несміливо нагадала Жанна, зупиняючись у передпокої й з тугою дивлячись на чоловіка, який знову йде.

Разом із ним йшли її молодість, сили та час, як пісок у пісочному годиннику. Натомість доля щедро відсипала їй досвід і мудрість, терпіння і роки, які лягали внакладку доповненням до реального віку.

 - Тільки не треба мене соромити постійно! - спалахнув чоловік.

- І не думала, - тихо і спокійно заперечила Жанна, переконуючись, що прийняла правильне рішення.

Щось змінилося в її голосі, настороживши чоловіка. Він підняв голову, надягаючи черевик, придивився. Ні, все та ж одомашнена квочка. Такі ніколи не змінюються, залишаючись у зоні комфорту. З нею нудно й одноманітно. До неї не хочеться доторкнутися. Не хочеться говорити. А що вона може знати, крім своїх пелюшок та садочків і школи?

- Просто нагадала тобі, що ти обіцяв синам позавчора, що пограєш із ними сьогодні ввечері. Вони так ретельно стежили за календарем. Зібрали всю залізницю і прибралися самі в кімнаті, щоб татові...

- Досить! - обірвав Всеволод роздратовано. - Не треба маніпулювати дітьми! Це підло, дрібно й низько! - кинув їй в обличчя і пішов, голосно грюкнувши дверима.

Жанна прикрила очі на хвилину, відчувши, як її обвивають дві пари дитячих рученят. Мовчки погладила синів по головах. Зробила глибокий вдих і розплющила очі.

- Тато знову пішов? - запитав старший.

Жанна кивнула, захлинувшись в океані дитячого засмучення, що хлюпало в очах хлопчаків.

- Тоді ми пограємо трохи самі, - запропонував молодший. - А ти відпочинь сьогодні. Посидиш поруч із нами?

Жінка посміхнулася тремтячими від хвилювання губами, міцно притискаючи до себе дітей.

Вечір пролетів для них як одна мить, у грі в індіанців із побудовою куреня, зав'язуванні всіх в один загальний вузол у Містер-твістер, читанні казок і малюванні, перегонах на іграшковому автобані. Вони хлюпалися в пінній ванні, забувши про все на світі, крім найголовнішого - що є одне в одного.

Укладаючи своїх крихіток спати, Жанна дбайливо підіткнула ковдри обом по черзі, поцілувала в лоб і вийшла з дитячої, тихенько прикривши за собою двері. Уперше за вечір дозволивши собі засумувати.

Жінка вийшла на балкон. Втомлено підняла голову, спрямувавши погляд у ту безкрайню далечінь, до якої кожен хоч раз у житті звертався із запитанням. У Жанни питань не було. Вона чудово розуміла, що відбувається в житті завжди тільки так, як має бути. Навіть якщо хотілося інакше.

Крім того, життя зі Всеволодом - усього лише її оплата за божественним прейскурантом за чудових дітей. Здорових, розумних, міцних, які люблять свою матір.

Ну і за власне весілля, зрозуміло. Адже одружуватися Всеволод спочатку збирався з її найкращою подругою. Давно вже колишній, яка легко перейшла в розряд змії, яку треба тримати ближче. Чи відчувала вона свою провину за події багаторічної давнини? І так, і ні.

Як можна бути винною за те, що наречений і наречена за тиждень до весілля посварилися вщент через те, що він застав кохану зі своїм батьком? Скаржитися до неї прийшов? Вона й рада. Давно задивлялася на нього, але забороняла собі. Майбутній чоловік подруги ж!

- Усе одно дату призначено і все для урочистості оплачено, - умовляв Всеволод, який раптово усвідомив, що нарешті помітив і закохався в подругу нездійсненної дружини.

Бедлам якийсь. Але щаслива, розрум'янена від хвилювання, юна Жанна просто дякувала небесам за щедрий і несподіваний подарунок. Їй і на думку не спало, що людина у своїх вчинках стабільна. Як вчинив з однією жінкою, так вчинить і з іншою.

Що дивно, з батьком його стосунки ні краплі не зіпсувалися. А подруга примудрилася залишатися поблизу, продовжуючи називатися подругою. І якщо спершу це викликало у Жанни шок і здивування, то поступово вона зрозуміла, в який світ потрапила. Мораль і совість, замінені західними цінностями, побудованими на свободі (що межує зі вседозволеністю) і хибній толерантності, давали змогу в цьому суспільстві вільно обмінюватися "партнерами", немов улаштовували звичайні спортивні марафони. А на ранок продовжувати виконувати давно розписані ролі згідно з налагодженим спектаклем. Постановка під назвою "Життя" не мала собі рівних і не передбачала антракту.

Жанна судомно зітхнула. Вона не сказала про це Асі. Побоялася осуду з боку несподіваної та такої цінної спільниці. Для розлучення з розподілом майна їй уже було достатньо фотографій, наданих "подругою". Але їй потрібно було не просто розділити спільно нажиті блага, а й убезпечити себе від зазіхань Всеволода на дітей.

Жінка незатишно поїжилася, згадавши азартний і недобрий погляд Асі, сповнений болю й образи, коли вони обговорювали деталі плану. Вона чудово розуміла, що дівчина щось не договорює. Але спіймати її на цьому, викрити не могла. Та й не хотіла.