Розділ 13

Вони продумали все до найдрібніших деталей, новий тимчасовий гардероб, сценарії перших побачень, грим.

Азартна за своєю натурою Ася з головою поринула в приготування до вирішального моменту їхнього плану. Очі гарячково блищали, поки вони втрьох з фахівцем з гриму, якого знайшла Жанна, підбирали відповідний образ, обирали матеріали, які б мали найбільш органічний вигляд.

- Слухай, а чому б нам не відмовитися від витівки, - раптом сторопіла Жанна в останній день приготувань.

Обидві жінки сиділи в тому самому кафе, де одного разу дружина дізналася про існування самої Асі.

На здивований погляд спільниці дружина зрадника легко знизала плечима:

- Зараз є штучний інтелект, ми можемо замовити якісні фото фахівцям із монтажу... - несміливо запропонувала.

- Боїшся? - беззлобно хмикнула Ася, яка й сама неабияк мандражувала, але здаватися не збиралася.

У неї була ще одна мета, про яку Жанні повідомляти поки що не планувала. Якщо вдасться, неодмінно скаже. Сподівалася, що раптова подруга по нещастю зрозуміє її та не засудить.

Матвій дедалі більше віддалявся і замикався в собі, не впізнаючи й не розуміючи нову версію Асі. Він не міг прийняти не стільки загострений авантюризм, скільки холодність і закритість рідної людини. Відчував себе зайвим у просторі, що оточував сестру. Тому зачаївся і просто чекав, намагаючись не зациклюватися на власній образі й смутку. Щоб потім, коли вона прийде сама і все розповість йому довірливо, як було колись, у нього вистачило душевних сил прийняти й зрозуміти її.

Жанна ж, навпаки, виявилася максимально близькою емоційно. Ася буквально спиралася душевно на її силу волі й витривалість перед обличчям дедалі нових потрясінь, які підносив чоловік.

Вона дивилася на колись суперницю і намагалася зрозуміти, чи змогла б вона заради добробуту своїх дітей, чиє майбутнє хвилювало тільки її саму, терпіти нескінченні зради, брехню? Швидше пішла б давно від нього, влаштувалася на роботу. Нехай навіть дві, якщо знадобилося б. Знайшла б спосіб вижити автономно. Щоправда, тоді залишався б ризик незмінно натикатися на його капості щодо дітей.

А що скажуть діти, коли виростуть? Адже вони теж - чоловіки. Можливо, звинувачуватимуть люблячу матір за ізоляцію їх від такого татуся. Ася й гадки не мала, як вчинити правильно і, тим паче по совісті. Оскільки й сама мала з совістю рахунки, адже про дружину Всеволода не знала тільки перші два побачення. Потім-то була в курсі. Але не відмовилася, не зникла, а дедалі глибше занурювалася у вир забороненої пристрасті, немов сп'яніла згубним танго.

- Ми зробимо це, - рішуче глянула на Жанну, піднімаючи очі від своєї чашки лате. - Якщо ти передумала тому, що я...

Вона запнулася, не знаючи, як сформулювати їхній задум коротко.

- Ні, - втомлено посміхнулася Жанна. - Мені давно все одно, хто на цьому місці опиниться. Хоча сам принцип усе ще сприймається болісно. Але... знаєш, тільки не смійся, тобі я чомусь довіряю...

- Гаразд, - задоволено кивнула Ася, подумавши про себе, що не була б такою довірливою щодо неї. - Знаєш, ти теж не смійся, будь ласка, але я тут подивилася на фотографії, які ти дала мені. Ті, що тобі... хм, подруга підігнала...

- І що? - Жанна здивовано підвела брови.

- А ти не помітила? - Ася завзято хмикнула. - Подивися, - витягла з сумки стопку фотографій.

Подумала, що іноді корисно мудро тримати змію при собі. Поки вона б'є хвостом у безсилій злобі й збирає неспростовні докази, приділяти увагу дітям, намагаючись зібратися з силами для рішучих дій. Копаючи яму Жанні, вирила її самій собі. Що ж, тепер вона доб'ється бажаного ефекту. От тільки чи зрадіє?

- Бачиш? - нетерпляче уточнила, тикаючи пальцем по черзі в портрети дівчат.

Жанна заперечно похитала головою, з цікавістю глянувши на Асю. Скільки ж у ній енергії! При ній не виходить сумувати, вона немов бурлива вода, мчить уперед, ні на мить не зупиняючись, приносячи та життя, і руйнування. Вона дивовижна, яскрава. Зрозуміло, чому Всеволод не просто захопився нею, а й затримався довше, ніж із попередніми пасіями. Можливо, якби вона не завагітніла, це тривало б і далі.

- Вони всі схожі на тебе, - весело підсумувала Ася, дивлячись прямо їй в очі. - І навіть я. У нас є зовнішня схожість. Пам'ятаєш, гример запитала, чи не сестри ми?

Жанна спершу недовірливо, а потім приголомшено кивнула. Ще раз подивилася фотографії п'яти дівчат по черзі. Шоста сиділа навпроти. І її вирішено було залишити в тіні. Нема чого знову завдавати болю. Домовилися, що Ася вийде на сцену тільки в крайньому разі, якщо не спрацюють усі інші важелі тиску.

Адже вона не знала, що особистий план Асі виходив далеко за межі їхнього спільного проєкту справедливості.

- Що це означає? Що ти хочеш сказати? - розгублено запитала жінка.

- Можливо... - обережно припустила співрозмовниця. - Але це тільки можливо! Що він, справді, все ще має до тебе якісь почуття. У такій ось витонченій манері, але все ж таки. Просто не знаходить у тобі щось, чого йому не вистачає. І продовжує шукати це на стороні. Але завжди повертається до тебе. До джерела всіх цих дублікатів. Навряд чи його утримує поруч тільки шлюбний контракт. Ти не думала про це?