Розділ 8

Ася приголомшено дивилася на Матвія, який струшував рукою. Вона ніколи не бачила його таким грізним. Знала, що брат рішучий, суворий і ратує за дотримання моралі, але щоб так зірватися. З його фізичною силою боялася навіть уявити собі, скільки зубів міг вибити Всеволоду одним ударом. Бачила, що Мотя намагається скинути емоційну напругу, стискаючи й розтискаючи кулаки, щоб не розписати остаточно кривдника сестри.

Злякалася раптом, що Всеволод може зняти побої, і тоді в брата з'являться неприємності через неї, як уже траплялося кілька разів в інших ситуаціях, коли він заступався за неї або брав її провину на себе. Але судячи з виразу обличчя Матвія, як хірург, що відмінно знає анатомію, він явно розрахував і силу удару, і місце його нанесення.

Дивно, але саме цей удар дозволив дівчині нарешті зробити глибокий вдих. Щоправда, разом із цим з'явився дивний тягучий біль внизу живота. Вона злякано глянула на брата. Але той не помітив, свердлячи поглядом Всеволода.

- Дайте мені пройти, - гнівно кинув чоловік. - Що за середньовічні розбірки! Ви мене ще на дуель викличте, - глузливо фиркнув, мигцем глянувши в бік Асі. Примружився, придивляючись до її нетипових рухів і міміки. - Вона сама до мене в ліжко стрибнула, сама нехай і розбирається. Але до мене ця дитина стосунку не має. І взагалі, займися он нею краще, а мені пройти дай, - недбало кинув, притискаючи долоню до вилиці.

Завтра підписання контракту. Як він з'явиться до ділових партнерів із таким обличчям? Як він додому зараз з'явиться? Утім, це якраз можна вирішити. Заїде в травматологію й оформить напад хуліганів. Заодно забере попередню довідку для дружини й оплатить уже обидві. Так, Ася вилилася йому в копієчку. Що ж, наступного разу буде ретельніше вибирати тренажер для зняття напруги.

Промайнула шалена думка зняті побої відвезти в поліцію із заявою на її братика. Але тоді ж довелося б пояснювати їм, якого біса взагалі дістав по фізіономії. Ні, такий крок був би занадто необачним і мав би вкрай негативні наслідки для нього самого.

Зиркнув на Матвія, що кинувся до сестри, і на саму Асю, що зігнулася навпіл, не без зловтіхи стягнув зі столу принесені їй троянди й поплентався до виходу. Квіти дружині подарує. Нехай порадіє трохи. А то знову мозок виносити почне своїми безглуздими підозрами. Ну чому баби ніяк не зрозуміють, що жили щасливо - це коли вона не ставить зайвих запитань і від того всім спокійно й добре?

Ася часто і глибоко дихала, міцно тримаючись за живіт, уже зрозумівши, що з малюком щось не так. Спершу стала подумки благати його не тікати тільки тому, що не потрібен таткові. Подумаєш, мовляв, ми й самі впораємося. Але знову їй згадалися слова Матвія. Вони говорили про це, і не один раз. Бувши молодшою, Ася обурювалася і заперечувала, що своїх близьких неодмінно потрібно утримувати в житті, навіть якщо це межа перед прірвою, від якої відокремлює всього один крок. Мотя філософськи запитував у відповідь:

- Як думаєш, як це врятованому, щодня ходити вздовж прірви? Від неї неможливо відвести назовсім. Тільки трішки відсунути. На час. Але цей час здасться тому, хто вижив, болісною вічністю. Йому доведеться посміхатися вдячно своїм рятівникам, щоб не псувати їм настрій, а перед очима так і стоятиме голодний погляд смерті, що чекає на нього...

Ася тоді здригнулася всім тілом від почутого.

- Вважаєш, узагалі нікого рятувати не потрібно? - хмикнула іронічно з усім притаманним їй юнацьким максималізмом.

- Дурниці, - відмахнувся Матвій. - Я - хірург. І рятую я щодня. Але тільки тих, кого повинен врятувати. Тому що рятуючи інших, наперекір світобудові, я напевно порушу плани й все піде не так. Ася, у всього є ціна... І платить її іноді саме врятований.

Для неї так і залишилися його слова малозрозумілими. До цього часу. Згадавши цю розмову, благати перестала. Але на душі стало бридко і порожньо, немов світло поступово зникало з неї, ледь зародившись.

Утім, точку зору Матвія не розуміли й більшість його колег. Але він і не поспішав ділитися з усіма підряд, наштовхнувшись кілька разів на відверте нерозуміння або навіть осуд.

Ася обізнана, що в надрах його робочого столу лежить дозвіл на донорство його органів у разі нещасного випадку. Знала, що перед кожною операцією він зачиняється у своєму кабінеті. Що він там робить, залишалося для всіх загадкою. Але виходячи, незмінно залишав на своєму стільці медичну карту пацієнта. Йшов упевненим твердим кроком. І скальпель тримав у руках без сумнівів і нервозності. Вона все думала, став він таким чи народився? І ніяк не могла для себе знайти відповідь, але незмінно захоплювалася ним так, ніби це саме він був старшим братом, а зовсім не навпаки.

Ось і тепер він у буквальному і переносному сенсах підставив їй своє плече, допомагаючи сісти. Другою рукою дістав із кишені телефон і спокійно, без зайвої метушні й паніки, набрав номер швидкої допомоги.

- "Швидка" слухає, - сонно відгукнулася диспетчерка, стримуючи позіхання.

Матвій методично назвав адресу сестри, повідомив про підозру на викидень на ранньому терміні, ввічливо попрощався і присів перед сестрою навпочіпки.

Ася втомлено схилила голову йому на плече в мовчазній подяці й пошуку надійної опори.

Спасов чув, поки говорив із диспетчером, як порається в коридорі зі взуттям Всеволод. Ловив себе на тому, що не відчуває ні зла до нього, ні ненависті, ні образи за сестру. Склалося так, як склалося. Кожен проживає це життя своїм розумом і слухаючи своє серце. Чуже не доречне, навіть якщо це серце і розум близької людини.