Розділ 5

Того пам'ятного для неї дня, попрощавшись із рятувальниками, Ася справді поїхала до брата. Щоправда, Максу збрехала. Запасні ключі були й у сусідки. Але хотілося побути з рідною людиною. Опинитися якомога далі від місця події та удати, що водевіль тільки наснився.

Матвій, як завжди, був тактовний і зайвих запитань не ставив, давай можливість старшій сестрі насолодитися домашнім затишком і теплом.

Надвечір дівчина сама не стерпіла і побоюючись розповіла йому не тільки про події того дня, а й у принципі про стосунки з Всеволодом. Чого ніколи раніше не робила. Взагалі ні з ким про нього не говорила. Вважала, що щастя любить тишу.

- Я не знаю, як тепер говорити з ним... - поскаржилася Ася, притискаючись до брата, який обіймав її.

- Спілкуватися? - здивовано перепитав Матвій, не підвищуючи голосу.

У нього взагалі була дивовижна риса висловлювати емоції тільки інтонацією і поглядом. Зовні він незмінно залишався спокійним і стриманим, які б пристрасті не вирували всередині. Втім, вирували вони вкрай рідко, на відміну від сестри, яка фонтанує емоціями.

- Такій людині навіть руку подавати не можна при зустрічі для привітання, - категорично заявив Мотя. - Яке вже тут спілкування?

- Ти зовсім його не знаєш, - палко заперечила сестра, відсторонюючись і стаючи на захист коханця.

- Є щось іще, що внесе останній штрих у портрет цього?

Назву такому чоловікові й поведінці він знайти не зміг.

- Сестричко, ти розумієш, що це зовсім не чоловіча поведінка? - спробував напоумити.

- Але ж ситуації в житті бувають різні, - боязко заперечила дівчина. - Людина ж не винна, що зрозуміла - більше дружину не любить.

- Не винен, - кивнув Матвій. - І тоді чоловік збирає речі і йде, по-людськи, прямо обговоривши все з дружиною. А не стрибає в ліжко спекотної красуні, щоб вгамувати свої печалі, і обманює одразу двох жінок, - жорстко резюмував брат, підводячись із крісла.

- А в тебе знайдеться трохи шоколаду? Я якраз дуже хочу втамувати печаль, - попросила, прямуючи в кухню, немов була у себе вдома.

У квартирі Моті вона завжди господарювала вільно й почувалася комфортно. Тоді як сам Матвій в оселі сестри відчував прохолоду і необлаштованість. Йому все хотілося додати трохи предметів затишку і тепла. Але Ася виступала категорично проти порушення меж її мінімалізму в інтер'єрі.

Шоколаду в холодильнику не виявилося. Замість нього чудово підійшло печиво з шоколадною крихтою. На нервах розігрався апетит. Матвію довелося готувати для сестри вечерю повторно. Дивуючись, куди в його струнку сестричку вміщається стільки провіанту, слухняно годував її, як маленьку. Вислуховував слізливі одкровення. І наполегливо повторював, що такого залицяльника треба гнати в шию. Вона, не менш наполегливо, просила брата познайомитися з її коханим чоловіком, сподіваючись, що їхня чоловіча розмова внесе ясність і визначеність у її стосунки.

З батьками в такій ситуації, вона розуміла, не знайомлять. А ось із братом... Він завжди й про всі важливі події в її житті дізнавався першим.

Зрештою Матвій здався і погодився заради сестри поспілкуватися зі Всеволодом. Можливо, вона й справді не так зрозуміла щось, десь поспішила з висновками. З Асею це іноді траплялося. Поспішність і поривчастість юнацького максималізму все ще не покидали його сестричку.

Вони домовилися зателефонувати на тижні, після того, як Ася обговорить свої грандіозні плани знайомства з сім'єю з самих залицяльником.

Натомість через два тижні схвильована і трішки перелякана Ася стояла під дверима у квартиру брата в гордій самоті з жменею смугастих тестів на вагітність у своєму клатчі.

Навіть Всеволод про це ще не знав. Сказати йому про це здалося їй страшнішим, ніж зізнатися братові. Трепетне хвилювання змішувалося з панічними атаками в гримучий коктейль емоцій.

- Мотя, - кинулася братові на шию, щойно він відчинив двері.

Чоловік здивовано підняв брови. Обійняв сестру, вільною рукою зачиняючи двері. Для такого прояву сестринських почуттів точно мав існувати вагомий привід. І він виявився, варто було Асі почати викладати тести один за одним на тумбочці в залі, перед приголомшеним Матвієм.

- Недовірливість вісімдесятого рівня, - хмикнув він, роздивляючись різні за виглядом і вартістю тести, які об'єднувало тільки одне - дві яскраві червоні смужки на кожному.

- Я вагітна, - схвильовано підсумувала сестра і вичікувально подивилася на брата, ніби хотіла почути готовий алгоритм подальших дій.

- Це я якраз бачу, капітане очевидність, - по-доброму хмикнув Матвій.

- Мотю, що робити? - злякано протягнула Ася, буквально впиваючись у нього поглядом.

- Як що? - здивувався чоловік. - Ставати щасливою мамою.

- А якщо Всеволод...

- А до чого тут він? - перебив брат, схрещуючи руки на грудях і впритул дивлячись на сестру, яка сумнівалася.

- Як до чого? - здивувалася.

- Технічно до чого, звісно, - знову усміхнувся. - Але народжувати чи ні, вирішує тільки майбутня мати. Бо основні сили вкладені в дитину будуть твої. Носити тобі, народжувати тобі, няньчити тобі... Я в будь-якому разі допоможу.