2

2

Сергій не спав всю ніч. Тепер в нього з’явилася нова ідея. Набагато креативніша. Однак ділитися нею зарано. Тому всю ніч хлопець думав як краще вчинити з тим, що він придумав та чого досяг.

Зранку, щойно зайшовши до офісу, Андрій Володимирович побачив Сергія й підійшов до нього.

- Сергію Анатолійовичу, доброго ранку. Ще так рано, а Ви вже працюєте? Навіть кави не вип’єте?

- Я тут вже давно, тож встиг. Ось, доопрацьовую промову.

- Добре, дуже добре. Прошу Вас, зайдіть до мене хвилин за п’ятнадцять. Навіть якщо ще не все готово, я б хотів подивитись на те, що вже є. Може щось і підкажу.

- Як скажете, - покладливо відповів Сергій.

Насправді нічого доопрацьовувати він не збирався. Вже все було готово. Він лиш поставив текст на друк і пішов до кімнати з принтером. Сергій знав, що Рідний любить все читати з паперу.

Рівно за п’ятнадцять хвилин Сергій постукав у двері кабінету Андрія Володимировича. Рідний прочитав текст. З усього було видно, що написаним керівник задоволений. Для годиться порекомендував змінити деякі деталі, але загалом все пройшло чудово.

- Ти ж розумієш, що для такої події потрібен відповідний одяг, - в кінці розмови зауважив Андрій Володимирович.

- Я не маю такого одягу, якщо Ви маєте на увазі костюм, краватку чи щось таке.

- То купи, - просто сказав Рідний.

- Заради одного вечора? – засумнівався Сергій.

- Ну й на майбутнє стане в пригоді.

- Я так не думаю.

- То, може, на прокат, - знову запропонував Рідний, - хоча ні, не треба. Навпаки, так буде навіть краще. Ти людина молода, креативна, в цьому ж і є наш посил. Тому одягнись як зазвичай. Це буде така собі фішка. Зараз он і на вручення диплому приходять в шортах.